Герой нашого часу або реквієм по мріях опозиції

Останнім часом як в місцевих так і всеукраїнських засобах масової інформації почастішали повідомлення про грядуще звільнення з посади Голови Черкаської ОДА Сергія Борисовича Тулуба. Такі повідомлення з’являються вже не вперше за часи його губернаторства. Але такого виру інформації, пліток та домислів з цього приводу ще не було.

Сьогодні чи не кожне видання, окрім владних, представники місцевої опозиційної еліти, журналісти, громадські діячі не втрачають можливості нібито навздогін дати чергового копняка губернатору. Ціла когорта опозиційних діячів завмерла в тривалому очікуванні яке з плином часу стає все менш оптимістичним.

Ми ж хочемо поглянути на цю ситуацію трохи по іншому. І не будемо долучатися до армії шанувальників «відходу» героя з нашого краю, шануючи почуття жалю й прикрості представників численної команди губернатора. Адже нова мітла завжди мете по-новому хоч і сплетена з такої ж лози. І навряд чи багатьом її представникам знайдеться місце під сонцем за нового керівництва.

Напевне наш матеріал має заспокоїти представників численної команди губернатора. Його поплічників та партнерів які завмерли у не менш тривожному очікуванні ніж опозиційні кола. Але ми не ставимо собі завдання замінити їм корвалол чи валідол. А головним нашим завданням є подивитись на діяльність нашого героя з позиції Президента Віктора Януковича і який є сенс змінювати коня на переправі (потрібно до виборів президента готуватися), причому не найгіршого. Нажаль, а може на щастя ми не маємо доступу до думок Віктора Федоровича. Тому спробуємо порефлексувати з приводу можливого звільнення губернатора самі.

Сьогодні з впевненістю і без сарказму можна сказати що Сергій Борисович Тулуб дійсно потужний керівник. Людина із великим досвідом роботи на керівних державних посадах, хоч і передпенсійного віку але з великими амбіціями. Коли після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах 2010 року Сергій Борисович був призначений губернатором, недоброзичливці, що знали рівень його амбіцій, стверджували що нашого героя відправили на політичну пенсію. Звичайно ж, крісло губернатора Черкащини не йде ні в яке порівняння з Енергоатомом чи міністерськими посадами, але й тут він не загубився. Із притаманним розмахом та глибиною розуміння взявся реалізовувати розбудову нової Черкащини. Більше того, Сергій Борисович є одним з небагатьох хто контактує з Президентом напряму та входить в число старих перевірених часом кадрів.

В порівнянні з попередниками, губернатор розвинув активну діяльність передусім ідеологічно-пропагандистську. Відкривали й ремонтували школи, дитячі садки, нарешті завершили будівництво обласної дитячої лікарні, спробували реанімувати аеропорт. Однак ці заходи скоріше мали ідеологічний характер оскільки не були системними та містили корупційну складову. І в переважній більшості добре все виглядало лише в звітах та планах.

Важливим досягненням на першому етапі роботи губернатора стало те, що йому вдалося вигнати чиновників райадміністрацій з теплих кабінетів. Він змусив іти їх в народ, чим і сам не гребував. Почали постійно проводитися зустрічі та збори з жителями громад, навіть у найменших населених пунктах.

Що дало змогу виокремити першочергові проблеми на місцях і принаймні зробити видимість їх вирішення. Як полюбляв тоді говорити Сергій Борисович, - не потрібні гроші щоб добре працювати, а потрібне бажання. І дійсно кошти не були потрібні коли в руках є підконтрольні силові та перевіряючі відомства. Тому і великі і малі підприємства «з радістю» скрегочучи зубами виділяли кошти на «покращення». Таким чином за досить короткий відрізок часу губернатор побудував сильну та ефективну в управлінні вертикаль влади в загалом опозиційному для «донецьких» регіоні.

Його праця не була даремною і перші серйозні результати прийшли на виборах до органів місцевого самоврядування 2010 року. Фактично владна команда розгромила опозиційні сили. І генеральним конструктором цієї блискучої перемоги, звичайно ж за донецькими методами, став саме Сергій Борисович. Звичайно ж не обійшлося і без конфузів типу Євгена Влізла, але загалом все виглядало досить оптимістично. Тим більше і мера Сергія Одарича вдалося підім’яти без проблем.

Особливо важливими для губернатора стали вибори до Верховної Ради 2012 року. Як стверджує досить велика кількість видань саме їх невдалі результати могли стати причиною для звільнення губернатора. Дозволимо собі не погодитись з таким твердженням багатьох шанованих видань. Оскільки справді партія влади не здобула такого приголомшливого результату як на місцевих виборах. Однак посіла друге місце по партійних списках і в 5 округах виграли провладні представники, а в двох де перемогла опозиція будуть перевибори. Таким результатом Сергій Борисович довів Президенту що кіт ще може ловити мишей.

Висловимо думку, що вся ця інформаційна істерія довкола особи губернатора була створена штучно і можливо не без участі олігарха всія Черкащини Дмитра Фірташа. Дозволимо собі навіть припустити що представники Фірташа вже й домовились з Президентом про заміну «неефективного» губернатора на свого. Але оскільки Сергій Борисович контактує з Президентом напряму зміг його переконати в своїй ефективності. Тим паче для олігархів настають не прості часи з огляду на посилення сім’ї Президента.

В соціально-економічній сфері в губернатора далеко не все впорядку, але хіба нині Президент буде за таке звільняти перевірених бійців, максимум покритикує.

Лише лінивий не глузував із звання героя нашого губернатора, але як бачимо якщо придивитись не такий він вже й невідповідний званню. Він просто людина свого часу і тої системи яка його породила – Герой нашого часу.

Тому очевидно що опозиційним силам, подарунку у вигляді звільнення губернатора, Президент не зробить.