"Чорна археологія" - реалії життя?

Сьогодні ми надрукуємо інтерв"ю з людиною, яка себе називає аматором археології, а в спілкуванні таких людей називають "Чорними археологами".

- Як до вас можна звертатися?

- По імені, Ігор.

- Скажіть, Ігоре, справа про яку ми говоримо, це ваше хоббі?

- Починалося все справді як захоплення, але на даний момент це справа, яка мені забезпечує життя.

- І, якщо не секрет, про які суми йде мова?

- По різному, в сезон, це навесні та восени, по кілька тисяч гривень щомісяця. В не сезон то кілька тисяч в місяць. Звичайно бувають періоди коли не має нічого взагалі.

- З чого все для вас починалося?

- За освітою я не археолог. Працював менеджером в великій компанії в Смілі та Черкасах. Купив недорогий металошукач. В вільний час виходив на пошуки.Першими знахідками були монети радянського періоду. Десь через рік залишив роботу і займався справою постійно.

- І які найдорожчі знахідки вам траплялися?

- Найдорожча для мене це римська монета 2 століття. Я її не продавав і беру з собою в кожний похід. Це як амулет чи талісман. З того що продавав, то отримав більше 5 тисяч доларів за обладунки польського крилатого гусара, які знайшов неподалік Чигирина. Великі суми платили і за колекцію перснів та прикрас із 25 елементів.

- Як вдається знаходити покупців?

- Це не проблема, достатньо розмістити фото на певних форумах в інтернеті, а покупці звертаються самі.

- Але ж це небезпечно, адже діє міліція та СБУ, які займаються запобіганням подібним речам?

- Ну за кордон я ж сам не передаю. Це справа інших людей. Хоча правил безпеки безперечно дотримуюсь. Це і анонімність. І попереднє переведення коштів на різні рахунки. А по дрібниці, то ніхто не займається. Та й не траплялись мені поки що правоохоронці (посміхається).

- Що хотіли б знайти?

- Ну мої колеги (!!!) на Черкащині знаходили і родову печатку Богдана Хмельницького, і срібні обладунки. Головне знати місця, і , що головне, не забувати працювати з картами та документами. Я чув, що ппоряд з Іркліївом є залишки Січі періоду ще до відходу нижче за течією. Тобто справжньої першої Січі. От її я б хотів знайти.

- А наскільки небезпечною є робота?

- Ну конкурентських розборок у нас немає. Небезпечною є робота тих хто свідомо копає період Другої світової. З таких щороку в СНД гине кілька чоловік на рік. Проте це ж  і явний кримінал. За таке можна отримати реальний термін.

- Які місця найкращі для пошуків?

- Ну це ні для кого не секрет-русло Дніпра, Тясмина, Ірдинське болото, околиці Чигирина, Сміли, Холодноярські села та околиці Мотронинського монстиря.

- Ну і наостанок, Ігоре, як же бути з тим що велика частина ваших знахідок опиняється за кордоном?

- А я інтернаціоналіст. Якщо наша держава не може забезпечити мені можливість займатися археологією, а легальні науковці протирають штани в кабінетах, через брак фінансування, то я і мої колеги рятуємо пам"ять, але називаємо це не українською історією, а світовою. Виправдання для заробітку коштів завжди можна знайти, особливо якщо це приносить ще й задоволення.