Черкаська опозиція. Чи може пропозиція?

З даного матеріалу інформаційно-аналітичне агентство «Кропива» починає серію матеріалів, в яких спробуємо дати відповідь кожному черкащанину на питання хто є хто в регіональній політиці Черкащини та міста Черкаси. Ну і з кого ж починати як не з переможця парламентських перегонів у Черкаській області. А саме з «Об’єднаної опозиції», а точніше з представників фракції Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» в Черкаській обласній раді.
Очолює команду прибічників колишнього прем’єр-міністра, а нинішньої Качанівської сиділиці Гресь Володимир Анатолійович , який є керівником фракції. Народився в Тернопільській області. За славних часів, коли на Черкащині було поширене бджолярство та любов до лижної їзди перебував на посаді голова Черкаської обласної ради (з 28 квітня 2006 до 17 листопада 2010). А отже і ображатися на нинішню покращену владу Володимиру Анатолійовичу є за що. Та й перебувати в ролі попередника зараз в Україні не дуже затишно. Принаймні згадують часто, а отже відсутність спокійного життя через банальну гикавку забезпечена. Заслужений економіст України. Має вищу освіту, в 1983 році закінчив економічний факультет Київського торговельно-економічного інституту за спеціальністю «бухгалтерський облік та аналіз господарської діяльності», отримав кваліфікацію «економіст», а вже 2008 року — Національну академію державного управління при Президентові України за спеціальністю «Управління суспільним розвитком».
Багато хто називає Володимира Анатолійовича креатурою Миколи Томенка, на користь чого свідчить і земляцтво, яке відіграє серед українського політикуму важливу роль, і більш нж приязне спілкування політиків в офіційній та не дуже ситуаціях під час візитів пана Томенка на Черкащину. Важливу роль в становленні Греся як політика склали його заслуги під час створення регіонального відділення «Партії Реформи і Порядок», колишній очільник якої зараз потрапив до українського парламенту за списком партії Віталія Кличка. На Парламентських виборах в Україні 2012 р. балотувався по одномандатному виборчому округу № 195 (Соснівський район м. Черкаси, Драбівський, Чигиринський, Чорнобаївський райони Черкаської області) від Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» та поступився своєму головному конкуренту В.В. Зубику. Політологи основним недоліком Володимира Анатолійовича називають саме відсутність харизми. А яка це важлива річ показала фактична перемога Миколи Булатецького на 194 окрузі в місті Черкаси. Так і залишився Гресь помічником Томенка.
Заступником Володимира Анатолійовича довгий час була, і, незважаючи на всі перипетії , за даними сайту Черкаської обласної ради, залишається Трофімова Світлана Владиславівна уродженка міста Ленінськ Кзил-Ординська область, Казахстану.
Освіту має середню спеціальну. Закінчила Черкаський економіко-правовий коледж, за спеціальністю "Фінанси і аудит". Вже протягом тривалого часу є приватним підприємцем, співвласником ТОВ Керуюча компанія «Партнер». Саме персона Світлани Владиславівни є прикладом того розбрату, яким просякнута «Батьківщина» на регіональному рівні. Навіть не пробуючи приховати свою неприязнь до М.Булатецького Трофімова пішла на вибори по 194 округові як самовисуванка, і відверто підігрувала на одній скрипці з ставленицею владних кіл Валентиною Жуковською. Це при тому що не один місяць Світлана Владиславівна пробувала вирішити питання по своєму висуненню від партії «УДАР» і на регіональному рівні, а потім і шляхом прямих поїздок до Києва та розмовами з людьми, які фактично ведуть першу партію в симфонії боксерської команди. Не вийшло… От така вона дивна позиція-опозиція…
А от політик Бойко Віктор Васильович взагалі цікава людина. Свідчення злетів і падінь, проколів і вдалих ходів. Уродженець с. Юркiвка Звенигородського району Черкаської області. Закидають йому і дружбу з САМИМ Сергієм Борисовичем Тулубом, і співпрацю з Партією Регіонів під час голосувань в обласній раді. Проте нещодавно з’явився цілий букет резонансних матеріалів про його кримінальне минуле в Росії.Закидають і те що громадянин Бойко Віктор Васильович переховувався від слідства і був в розшуку в м.Нерюнгрі з 01.08.1996 року по 20.04.1999 року по ст..211 ч.2 та по ст..127 ч.2. І що ще страшніше, закидають що Бойко Віктор Васильович має подвійне громадянство, що в нього є паспорт громадянина Російської Федерації за серією 4607 №137798 виданий: 2-м городским отделением милиции города Люберцы Московской области 14.02.2006года і пропискою: Московська обл.. м. Люберці, 3 поштове відділення дім 74,кв. 112. Проте в нас підтвердження чи спростування цих матеріалів не має. А от політичні партнери із «Свободи» мали б поцікавитись з ким пліч-о-пліч доводиться інколи стояти під час акцій протестів. А раптом правда???
Не менш важливою людиною Черкаського осередку «Батьківщини », звичайно ж називають Бондаренка Анатолія Васильовича, який на даний час є керівником обласної організації. Як і Гресь є помічником Томенка.Була серія журналістських розслідувань з приводу можливої підробки диплома про вищу освіту. Проте всі підозри були обґрунтовано відкинуті та заперечені наявними доказами. От тільки підозри ці чомусь пов’язані з періодом коли Анатолій Васильович став помічником Народного депутата, а для отримання відповідного посвідчення потрібен саме диплом про вищу освіту. То може все ж не позбавлені підґрунтя ці підозри, і своє прізвисько «Толя - залізяка» Анатолій Васильович отримав не за навчання в Техногогічному інституті, а саме за махінації з брухтом металолому, в яких теж не раз чув звинувачення??? Дехто з заздрісників називає Бондаренка «Черкаським му-му», за його не любов до публічних виступів, не розуміючи що за маскою неговіркого і не дуже публічного політика, і зовсім не оратора ховається від сторонніх очей справжній мужчина.
Називався ймовірним кандидатом на висунення від опозиції по 194 округові, але й цю маленьку битву програв місцевому велету(в прямому значенні цього слова) Булатецькому, а сам був відправлений на рідну Лисянщину. Проте мала Батьківщина не зрозуміла дивну боротьбу Анатолія Васильовича з малярійними комарами в бутність головою районної ради, а тому вибори на окрузі він програв. А після виборів звинуватив черкаських селян в продажності… Загалом його відносять, разом з Павлом Костенком, до головних лобістів інтересів Губського в області.
Громовський Юрій Дмитрович виходець з Народного Руху України. Власне і прохідне місце отримав як очільник місцевої парторганізації. Ніколи не співвідносив себе до інтелігенції, та й трудовий шлях пройшов саме на робітничих професіях. Яскравий приклад того що постійна кропітка робота і збіг обставин набагато краще ніж просто збіг обставин.
А от інший депутат обласної ради, Коваленко Валентина Михайлівна , яка народилася в селі Самгородок Смілянського району Черкаської області є яскравим представником місцевої інтелігенції. Не вистачає співаків та акторів на всі партії,от і залучають до лав поетів. Та й субординація річ важлива: начальник(ректор ЧНУ) Кузьмінський А.І. в лавах Партії Регіонів отже підлеглим не по ранжиру сидіти поряд в раді. Треба йти до іншої партії...Закінчила Черкаський педагогічний інститут. Кандидат педагогічних наук, доцент кафедри української літератури та компаративістики Черкаського національного університету. З грудня 2010 року — Голова Черкаської обласної організації Національної Спілки Письменників України. Лауреат обласної премії «Берег надії» імені В. Симоненка. І загалом, якщо відмовитись від в’їдливості, то поважна, вихована і приємна жінка, яку дуже часто можна зустріти в громадському транспорті.
Козак Михайло Миколайович представник лікарів в складі Черкаської обласної ради.Має вищу освіту. 1976 року закінчив Київський національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, спеціальність «Лікувальна справа». Працював лікарем-хірургом в Канівській центральній районній лікарні, а з 2001 р. – завідувач хірургічним відділенням Канівської ЦРЛ.
Колісник Максим Вікторович це ще один представник підприємців в складі фракції. Хоча ще 2011 заявив про свій вихід з неї. Немалу роль в цьому зіграв конфлікт з Любов’ю Майбородою, що вилилось в подальшу робота на одного з провладних кандидатів під час парламентських виборів 2012 року(подейкують що це був Володимир Зубик). Чи не є це ознакою того що Максим Вікторович, як і дехто ще , просто придбав собі прохідне місце в спискові партії? Хто його знає…
Лупашко Олександр Вікторович дуже колоритний місцевий політик. Просто Фігаро місцевого розливу(той який то тут то там). В 2006 року за значної допомоги тоді ще опозиційної партії «ПОРА» став головою Городищенської районної ради. Проте негайно з партії вийшов, почав співпрацювати з фракцією Партії Регіонів в Городищенській районній раді, чим спровокував затяжний та дещо навіть кривавий конфлікт з тодішнім порівцем Олександром Фещуком. І ось вже 2010 року він опинився в спискові «Батьківщини» і тепер захищає інтереси виборців в Черкаській обласній раді.
Когорту місцевої інтелігенції представляє і Мартинова Ольга Михайлівна . Заслужений майстер народної творчості України. Відмінник освіти. Має Орден княгині Ольги 3 ступеня, якого удостоїлася з рук свого політичного опонента Віктора Януковича. Має значний педагогічний досвід, є визнаним авторитетом серед майстрів народної творчості Черкащини. А от у фракції такого впливу не має.
Мушієк Михайло Григорович .Уродженець села Недобоївці Хотинського району Чернівецької області. Яскравий приклад того що вчитися ніколи не пізно, адже в
2000 – 2005 р. закінчив Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, спеціальність «Історія», в 2005 – 2007 рр. – Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, спеціальність «Правознавство». З 2008 р. навчається в Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Багатьма колегами- депутатами визначається як найнеактивніший прибічник Юлії Тимошенко, з числа тих хто відвідує сесії обласної ради.
Ну а далі йдуть два однофамільці. Овчаренко Микола Семенович уродженець с. Завадівка Березівського району Одеської області. В 1990-93 роках побував в Анголі, через що йому до цього часу закидають зв’язок з КДБ. Та й раптова зміна профілю роботи в 1993 році наштовхує на певні роздуми, адже в 1993-93 роках він вже директор СП «Аякс» Черкаської облспоживспілки. Після років підприємницької роботи подався в політику і вже в 2005 – 2006 рр. встиг попрацювати заступником голови Черкаської ОДА. Як любить казати прем’єр- міністр Микола Янович, попередник.
А от уродженець Черкас Овчаренко Станіслав Анатолійович пройшов дещо інший шлях. Хоча і в його біографії є цікаві моменти. Так в 1987 – 1990 рр. перебував на комсомольській роботі – завідуючий фінансово-бюджетним сектором обкому ЛКСМ України. Тільки уявіть як важко в умовах розвалу величезної держави зберегти контроль за немалими сумами комсомольських коштів. Проте справився, в
1990 – 1998 рр. – начальник контрольно-ревізійної служби м. Черкаси, а в 1998 році пішов на підвищення– заступник міського голови м. Черкас з виконавчої роботи.
Заступник не будь кого, а самого Володимира Олійника,тепер вже Народного депутата від Партії Регіонів. От таке воно життя. І може безпідставно закидають Станіславу Анатолійовичу дружбу з Олійником???
Далі в складі фракції ще один митець. Та що головне креатура Сергія Терещука Озірний Олексій Антонович. Працював помічником та заступником начальника відділу з питань сім’ї, молоді та спорту Звенигородської райдержадміністрації, начальником управління культури Черкаського міськвиконкому. Займав посаду заступника голови Смілянської районної державної адміністрації.
Член національної спілки письменників України, автор 4-ох збірок поезій, лауреат літературної премії імені Василя Симоненка.
Віта́лій Іва́нович Полях -Народний депутат України 1-го скликання,народився в селі Великі Канівці Чорнобаївського району, Черкаської області. Приклад справжньої радянської людини, яка злетіла з посади голови колгоспу прямо в крісло депутата Верховної Ради. От тільки вірним комуністом Віталій Іванович залишався довго, а партія не оцінила. А от Микола Томенко не забув про земляка, і вже в роки свого злету допоміг потрапити на достойне місце в регіональному політикумі.
Про Романенка Олександр Трохимовича як і про Кравцову Наталію Олегівну говорити фактично немає що, оскільки це бізнесмени, які пришли щоб лобіювати свої інтереси, принаймні на це схоже з результатів їх роботи та активності.
Справжнім антивзірцем депутатської роботи є Румик Олександр Борисович. Підприємець, якого лише раз бачили на сесії обласної ради. Але й такого залучення до її роботи було достатньо щоб звинуватити Анатолія Бондаренка в підробці диплому про вищу освіту та провокуванні скандалу, що значно переріс межі регіону.А так нічим іншим, як звинуваченням у відповідь та прізвиськом «Ватутінський Лозінський » не запам’ятався.
Сінгаєвський Олександр Миколайович будучи депутатом Київської обласної ради свого часу проголосував «за» схвалення Харківських угод. От така свобода і воля в Черкаській опозиції. Навіть за свої вчинки однорічної давнини не потрібно відповідати, достатньо сподобатись місцевому керівництву.
Філіпенко Павло Сергійович виходець з простих робітників, який в 90-ті роки зробив собі ім’я як підприємець, а в 2000-ні лише трохи примножив статки. Представник бізнесу, і представляє лише власні інтереси.А після балотування від «УДАРу» по 197 округові ще й сидить в раді сам по собі…
Хижняк Валентин Михайлович директор Макіївської школи Смілянського району. Найбільш активний депутат Черкаської обласної ради.
Загалом члени фракції та її колишні депутати є типовим зрізом всієї української політики:тут і педагоги, і лікарі, і народні майстри,бізнесмени і споконвічні політики. Але як це часто буває, на перших ролях не заслуги депутатів, а постійні скандали з їх освітою, минулим, пробілами в біографії та співпраця з владиками регіону. І хотілося б звинувати себе в легковірності, в тому що вірю в слова які не підтверджені фактами, та чомусь здається що прислів’я «Диму без вогню не буває» саме про нашу диспозицію…