В Маньківському районі відкриють меморіальну дошку Христофору Барановському, ідеологу українського національного кооперативного духу.

27 липня 2013 року о 13-00 в Дзензелівці Маньківського району відбудеться відкриття меморіальної дошки Христофору Барановському, одному з найвизначніших діячів українського кооперативного руху, громадському діячу, першому міністру фінансів УНР. Дошка буде встановлена на приміщенні Київського Союзбанку (зараз Будинок Культури), в якому з 1907 по 1911 роки працював Барановський.

Стисла довідка:
Завдяки своєму таланту фінансиста Христофор Антонович Барановський став одним із лідерів українського кооперативного руху, очолившиДзензелівське ощадно-позичкове товариство1897 року (на той час йому було лише 22 роки).

Пізніше, в 1907 році –заснував і очолив Київський Союзбанк, що став першим в Україні союзним утворенням споживчих кооперативів (оскільки влада не дозволяла вести діяльність банку в Києві, він діяв саме в Дзензелівці до 1911 року).Загалом Барановський прожив у Дзензелівці14 років, невтомно працюючи на благо селян.
1917 року Барановський був обраний Генеральним Секретарем фінансових справ в першомуУкраїнськомууряді – Українській Центральній Раді; в тому ж році очолив управу «Українбанку».
З1919 року – голова ради Центрального українського кооперативного союзу – Централу. В 1920 році –міністр фінансів УНР в уряді Вячеслава Прокоповича.

Довідка про діяльність Барановського у Дзензелівці:
Вже за перші 2,5 роки роботи баланс кооперативу, очоленого Барановським, зріс у 30 разів і досяг 30 тис. крб. У 1899 році товариство змогло за власні кошти збудувати собі приміщення, а у 1905 році – школу для дітей кооперованих селян. Бачачи успішний розвиток Дзензелівського ощадно-позичкового товариства, в Дзензелівку прибували за досвідом делегації з різних міст і сіл округи.
Довіра населення до Дзензелівського кооперативу постійно зростала, що проявилось у збільшенні кількості його членів та суми вкладів. За перші десять років товариство об’єднало в своїх лавах близько 3 тис. чоловік. За цей же період грошових внесків до кооперативу поступило близько пів млн. крб.
За допомогою товариства селяни змогли значно поліпшити своє економічне становище, зокрема, звільнитися від боргової кабали місцевих лихварів – приватних кредиторів, які в свою чергу, не знаходячи застосування своїм накопиченим капіталам, у більшості випадківбули вимушені покласти їх у якості вкладів у кооператив.
З 1895 по 1910 роки Дзензелівським кооперативом було видано кредитів майже на 3 млн. крб. Крім того, кооператив мав товарний склад, з якого йшла реалізація сільськогосподарського реманенту, посівного насіння, добрив, бляхи. За 1911 рік товариство продало товарів майже на 40 тис. крб. За 1911 рік чистий прибуток кооперативувід посередницьких операцій склав близько 6,5 тис. крб.

За підрахунками В.Ф.Тотоміанца,Дзензелівське ощадно-позичкове товариство за основними показниками своєї роботи посідало третє місце серед кредитних кооперативів Російської імперії.

Саме у середовищі Дзензелівського ощадно-позичкового товариства виникла ідея створення губернського союзу кредитних кооперативів. Так, у 1907 році був заснований Київський Союзбанк– перше в Україні союзне утворення споживчих кооперативів. Барановський був його засновником і першим головою правління. Оскільки влада не дозволяла вести діяльність банку в Києві, він проводив діяльність лише в Дзензелівці до 1911 року.

Київський „Союзбанк” посідав перше місце серед кредитних кооперативних союзівУкраїни. На 1 серпня 1913 року його баланс перевищував 2 млн. крб. Друге місце в Україні за фінансовими потужностями посідав Мелітопольський кредитний кооперативний союз, баланс якого становив лише 239,5 тис. крб. Третю позицію займав Бердянський союз з балансом 186,5 тис. крб.

Свідченням високого авторитету Київського союзу установ дрібного кредиту стало прийняття його у грудні 1913 року до лав Міжнародного сільськогосподарського кооперативного союзу.Із кооперативних установ Російської імперії такої честі удостоївся також лишеМосковський народний банк.

Після встановлення в Україні окупаційної радянської влади, більшовики відзвітували у західній пресі так:
„Ми опанували нашим впливом всю індустрію підкупом і агітацією, робітничі організації терором, пропагандою проти верхів управи і т.п. Рівночасно ми взяли під наш контроль комерцію через банки.Після перемоги над національною кооперацією український націоналізм втратив свою економічну базу. Після призначення нашого товариша Моргуліса директором Українського банку, наша перемога була цілковита.”