У влади беркут, міліція і тітушки, а в народу - три тушки (Частина 2)

Частина друга матеріалу «У влади беркут, міліція і тітушки, а в народу – три тушки». Першу частину матеріалу можна прочитати тут.

По-шосте. Остаточний злив революції продовжується – відповідальним за злив призначено «лідера» Кличко. Після того як Арсеній Яценюк та Олег Тягнибок зробили самі собі політичне харакірі заявивши про провокаторів які пішли на штурм, головним «стабілізатором» має стати Кличко. Таку тезу підтверджує вже сьогоднішня діяльність, але краще сказати бездіяльність всіх трьох опозиційних сил.

Радикально налаштовані мітингувальники продовжували війну із прибуваючими силами «Беркуту» та ті тушок, однак до другої половини дня не було адекватних заяв про підтриму їх дій. В другій половині дня зявилися заяви ВО "Батьківщини" про бажання допомоги протестувальникам та оголошення про загальноукраїнську мобілізацію та заклик їхати на майдан – такі заяви зробив батьківщинівець комендант майдану Андрій Парубій. 

Заяву про взяття на себе відповідальність зробив і Віталій Кличко, який також оголосив загальну мобілізацію та закликав всіх їхати на майдан. Однак знову до жодних конкретних дій не було заклику. Те що опозиціонери проснулися в другій половині сьогоднішнього дня – це сталося не випадково. Влада змогла за добу стягнути величезні сили спецпризначенців до столиці – понад 20 тис. станом на 13.00.

За таких умов вже не можна говорити про можливий успіх штурму. За таких умов перша українська національна революція вже приречена. Але головним її здобутком має стати показ суспільству бандитської сутності як влади так і опозиції, яка просто обслуговує владу. Це має дати поштовх до формування в суспільстві дійсно нових суспільних структур, які свого часу зроблять справжню національно-визвольну революцію.

На сьогодні діяльність лідерів опозиції дуже яскраво нагадує діяльність попа Гапона під час першої російської революції 1905 року. Зараз вже трьохголовий піп Гапон перетворюється в одну особу – його роль відведена Віталію Кличку. Це дуже добре видно після різкої зміни редакційної політики ряду ЗМІ в тому числі і Громадського ТВ, яке почало активно піарити Віталія Кличка як єдиного лідера опозиції. Хоча після вчорашніх і сьогоднішніх подій три лідери не мають морального права вести переговори від імені радикальних протестувальників. Очевидно, що навіть оголошення Кличка названим єдиним лідером не вплине на їх діяльність і вони покладуть голови за Україну. Пройде час і їх жертва буде оцінена. Тут варто додати, що Юлія Тимошенко висловила цілковиту безапеляційну підтриму радикально налаштованих протестувальників на вул. Грушевського, що не зробила її партія.

По-сьоме. Єдиний кандидат від олігархів. Розкрутка Віталія Кличка як єдиного кандидата від олігархів пішла повним ходом, - це дасть можливість остаточно злити революцію, стабілізувати ситуацію, забезпечити збереження опозиційного обличчя у суспільстві і можливість маневру для олігархів у 2015 році.

По-восьме. У будь-якому випадку події які відбуваються варто високо оцінити, оскільки радикально налаштовані патріоти України нарешті показали суспільству і громадськості хто є хто як у владі так і в опозиції. Звичайно, що ці уроки зрозуміє лише незначна частина суспільства, але це буде думаюча частина суспільства яка в майбутньому буде змінювати ситуацію на краще та реалізує справжню національну революцію.

Тепер зробимо невеликий огляд діяльності наших місцевих лідерів опозиції. Бо як же без них обійтися – тут нажаль нічим хвалитися. На сьогодні була запланована прес-конференція голів обласних партійних осередків політичних сил. Однак вона була терміново відмінена. Офіційне формулювання – лідери терміново їдуть в Київ на майдан. Таке рішення виглядає нелогічно, можна ж було зібрати короткий брифінг все пояснити, дати відповіді на гострі запитання і як кажуть – в бій. Це було зроблено, щоб не відповідати на питання і не висловлювати свою позицію – чисто страусиний підхід з надією перечекати. Чогось іншого від наших доморощених опозиціонерів не варто було й чекати.

Щоб зрозуміти їх повну безхребетність невизначеність варто зайти на сторінки у соцмережі фейсбук та на обласні партійні сайти. 

Беремо для прикладу обласну «Батьківщину». На сайті є інформація про створення організацій ГО «Майдану», інформація про молоде крило партії. Серед найважливіших новин боротьба Наталії Старікової та жителів села Софіївка проти будівництва звіроферми норок – оце найважливіша новина в часи революції.

Така ж інформація і на сторінці Наталії Старікової у Фейсбуці.

Голова обласної організації ВО «Батьківщина» Анатолій Бонадаренко також не оновлює сторінку з 18 січня.

А він же такий палкий боротьбист за звільнення Юлії Тимошенко, навіть вона вже зробила заяву про підтримку радикальних протестувальників, а він ніяк – мабуть думає. Але очевидно думає не над перемогою революції, а як остаточно капіталізувати посаду голови обласної організації.

Ще один ярий батьківщинівець Максим Поляков веде більш активну фейсбучну революцію. Там він заявляє, що ледь не сотнями відправляє уманчан на майдан.

Це доречі перший вихід псевдо опозиціонера у світ після безсоромного зливу кандидата Миколи Булатецького на виборах 2013 року. Доволі сумнівні заяви Максима Полякова з радістю в джинсовому стилі транслює Прочерк та Цензор.нет. 

Головний ударівець області також не відзначається особливою винахідливістю і закликає їхати людей на Київ. При цьому йому показалося, що хтось не пускає людей на столицю в районах і скасовуються маршрути. Дана інформація не підтверджується.

В мовчанку грається і завжди запальний головний свободівець області. Сайт націоналісті розказує як націоналісти читають поезію та купаються на Водохреща.

На сторінці в Фейсбуці Юрій Ботнар також небагатослівний – лише не толерантний вислів про Віктора Януковича та жодних оцінок ганебної діяльності свого лідера Тягнибока, і жодних власних оцінок революційної ситуації. Певно, що це не революція свободівців.

Загалом же як місцеві лідери опозиції так і загальноукраїнські яскраво показали суспільству і громадськості, що насправді вони не є опозицією і не є рушійною силою революційних змін. Їх доля має бути визначена справжніми революціонерами – їм один шлях – на смітник історії.

Підготував: Олександр Безпрозванний