У влади беркут, міліція і тітушки, а в народу - три тушки (Частина 1)

Саме такі настрої панують серед найяскравішої частини української політичної нації процес формування якої відбувається на підступах до Урядового кварталу. Про це нашому виданню повідомляють учасники національно-визвольної боротьби, представники Черкащини безпосередньо з місця подій. Як не важко здогадатися трьома головними тушками є так звані лідери опозиції – Арсеній Яценюк, Віталій Кличко та Олег Тягнибок.

Сьогодні після доби сутичок між радикально налаштованими мітингувальниками та захисниками владного режиму в особі правоохоронців та «тітушок» можна зробити перші тверезі, позбавлені емоцій висновки. Як в розрізі загальноукраїнському так і в розрізі Черкащини.

По-перше. Лідери так званих опозиційних сил на народному віче окрім оголошення декларативного плану так і не змогли запропонувати суспільству конкретних кроків.
Оголошений план дій включав такі основні пункти – невизнання драконівських прийнятих законів, створення Народної Ради як правонаступниці Верховної Ради, відставка Януковича шляхом винесення недовіри на референдумі, зміна Конституції, створення загонів самооборони на місцях. Ці декларації без реальних дій (а їх не пропонувалося – ред.) були фактично черговим пустодзвонством з боку названих опозиціонерів. Такі заяви опозиціонерів були сприйняті значною частиною мітингувальників як небажання діяти і були освистані. Та й якщо дивитися об’єктивно заклик до формування загонів самооборони на місцях виглядав як завуальована зрада та спроба випустити пар. Всі успішні революції робляться в столицях, весь цвіт свідомих громадян які здатні на радикальні дії мав би бути саме в Києві для перемоги революції.

По-друге. Люди які зібралися на майдані дуже добре відчули пустий посил з боку опозиціонерів, тому найбільш радикальна частина рушила до Урядового кварталу – Будинку Уряду та Верховної Ради і почала діяти без вказівок названих опозиціонерів. Ідея була простою – взяти в облогу ці дві важливі державні установи і вимагати скасування драконівських законів. Хоча тут навіть важко говорити про якісь чітко окреслені вимоги, - це був радикальний протест якого вимагав історичний процес формування української політичної нації. Оскілки влада була налаштована не віддавати ні сантиметра території кварталу, виникли сутички які тривають уже понад добу. Кращі сини України знесли перший із чотирьох кордонів правоохоронців, однак після цього ситуація набрала ознак цейтноту і донині йдуть сутички на зайнятих позиціях.

По-третє. Близько 2 тис найрадикальніших протестувальників виявилися не провокаторами (як їх назвали опозиціонери зі сцени майдану – ред.), а головною ударною силою української національної революції. Вони були підтримані, більш поміркованими мітингувальниками, які створили масовість своєю присутністю і закрили тили.

По-четверте. Справжніми провокаторами, зрадниками і тушками виявилися самі опозиційні лідери. Це дуже добре усвідомлюють радикально налаштовані мітингувальники. Вони дали чітку і рішучу відповідь спробам зупинити справжню волю української нації і не реагували на зрадницькі заклики названих опозиціонерів. Зрадницька суть та відверта залежність опозиції від влади та олігархів виявилася у перші годину штурму Урядового кварталу. Спочатку Віталій Кличко пішов в епіцентр подій і спробував заспокоювати радикальне крило української нації – на що отримав гідну відповідь від черкащан – «миротворчість» Кличка була погашена порошковим вогнегасником. Ще далі пішли Арсеній Яценюк та Олег Тягнибок які із сцени майдану оголсили цвіт нації провокаторами.

Арсеній Петрович як зляканий кролик опозиційний лідер намагався закликати до виконання його афимерного плану (ну це ще можна було якось зрозуміти з огляду на лібералізм Яценюка – ред.), а от лідер «Свободи» взагалі зробив політичне харакірі – також оголосивши спроби штурму провокаціями і закликав до стояння та тривалої боротьби. Олег Ярославович виглядав найжалюгідніше та являв собою розчавленого політичне лайно політика. Очевидно, що на такі дії і Яценюка і Тягнибока сподвигли їхні хазяї серед олігархів – які дали відмашку про відбій. Віталій Кличко діяв в такому ж стилі, але його врятувало те, що він не робив таких ганебних заяв прямо зі сцени майдану. І в плані можливої подальшої боротьби він волею долі вийшов на найкращих позиціях. Але хіба можна говорити про вигідність позицій серед зрадників. Можна лише констатувати, що зрада Кличка була менш помітною і дає йому можливість для подальшого маневру (які вже сьогодні і відбуваються, але про це трохи згодом – ред.). 

Тут ще варто додати, що серед величезної когорти українських політиків «опозиціонерів» як серед трьох лідерів так і серед другого ешелону так і не знайшлося людини яка б взяла відповідальність на себе і очолила спробу насильницької зміни влади. Всі вони посилалися переважно на небажання відповідальності за пролиту кров. Але насправді їм начхати всеодно, що буде з людьми. Тут головне питання вибору – це ризикнути і втратити, або здобути все. Очевидно, що нашим опозиціонерам є, що втрачати, тому вони і не ризикнули, а прикрилися патетичними речами про небажання людської крові. Ті хто не мають чого втрачати, вони діяли.

По-пяте. Фактично виявилася гнилість не лише опозиційних лідерів а й всіх партійних структур опозиційних партій. Після зради інтересів народу в цілях збереження стабільності на користь олігархів і боязнь лідерів втратити те що є не послідувало адекватної реакції з боку партійців. Лише деякі партійці (наприклад Микола Булатецький засудив дії Арсенія Яценюка, але лише його коли потрібно було засуджувати дії всіх трьох опозиціонерів, що засвідчує лише його внутрішньопартійну боротьбу – ред.) засудили дії лідерів які не відповідали вимогам часу і жоден з відомих партійців ані «Батьківщини» ані «Свободи» не вийшов з партії на знак протесту. Після вчорашніх заяв Яценюка та Тягнибока їх необхідно було піддати партійній та громадській обструкції та змінити керівництво партій – цього не сталося. Про Кличка тут нічого й говорити бо як кажуть курка не пташка – «УДАР» не партія. Все тримається лише на імені Віталія Кличка.

Продовження читайте тут. 

Підготував: Олександр Безпрозванний