Топ -10 фото Черкас

Ну а звідки ж туристу з іншого регіону дізнатися про те, що ж це за місто таке Черкаси, і чим воно славне. найпростіше пошук такої інформації здійснювати в мережі Інтернет. Отже познайомимось із першим десятком фото, які пропонує для ознайомлення з Черкасами пошуковик "Гугл".

На першому місці фото "Вікіпедії". Свя́то-Тро́їцький кафедральний собор — один з храмів міста Черкаси, головний кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви Київського патріархату. Сучасна будівля церкви, вже четверта, зводилась у 1980-их роках і була освячена 1991 року. 2006 до собору передано частинку мощів Великомучениці Варвари. 2012 року владика Климент подарував собору ікону Святого Луки із часточками мощей. Про церкву писав у своєму звіті уповноважений у справах Руської Православної церкви при Раді міністрів СРСР у Київській області Фролов: "Троїцька церква розміщена на крутому високому схилі, на окремій, ізольованій від інших садибі. Звідси на навколишню місцевість відкривається дуже живописний краєвид. На низинному березі розмістилося як на долоні старе місто, що омивається водами сивого Дніпра. Увечері важко розрізнити труби низеньких будівель від труб пароходів, що проходять рікою. Таке враження, ніби нижнє місто пливе…"

На другому місці фото сайту Черкаської ОДА, де зображено Свято - Михайлівський собор. Свя́то-Миха́йлівський кафедральний собор — один з храмів міста Черкаси, головний кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви Московського патріархату. Собор є найвищим православним храмом України.

Собор розташований на території одного з найбільших парків міста — Соборного (колишня назва — Першотравневий), де раніше розташовувалась інша церква. Храм споруджено у візантійському стилі за проектом митрополита Черкаського владики Софронія, що є почесним членом Академії архітектури України, входить до складу Архітектурно-містобудівної ради при управлінні архітектури та містобудування Черкаського міськвиконкому[1]. Він же керував безпосередньо і будівельними роботами.

Розміри Свято-Михайлівського собору — а це висота у 74 м, довжина у 58 м та ширина у 54 м — роблять його найбільшим храмом в Україні[2]. Собор здатний одночасно вмістити 12 тисяч вірян.

Собор збудований на місці цвинтаря Свято-Миколаївського собору. Тут же розташовувались військова Свято-Георгіївська церкви, яка була зведена у роки Першої світової війни на військовому кладовищі та цвинтарна Свято-Успенська церква, що була закрита найостаннішою у місті 1936 року.

3 місце - фото "Вікіпедії" із зображенням нинішньої Соборної площі в дореволюційні часи. 1917 року у Петрограді відбувся Жовтневий переворот. Через рік більшовицька революційна хвиля докотилась і до Черкас. На І Всеукраїнський з'їзд Рад делегатом від міста був обраний Т. Г. Нестеренко. 16 січня 1918 року в Черкасах була встановлена радянська влада, а 18 січня створено місцеву Раду робітничих, солдатських та селянських депутатів. В кінці січня було створено Революційний комітет на чолі з Золотарьовим. Навесні війська гетьмана Скоропадського встановлюють свій контроль над містом, яким заважали червоні партизани, на чолі яких стояли Ф. Н. Ільїн, К. Віхоть та Я. Краснощок. У січні 1919 року в місті знову була встановлена радянська влада, але в травні влада перейшла до війська Григор'єва. Було розстріляно багато більшовиків, серед яких Ф. Н. Ільїн та С. Г. Вербовецький. В роки громадянської війни понад 10 разів переходило місто з рук в руки, зазнавало обстрілів і руйнувань, декілька тисяч жителів стали жертвами боїв і терору.

1 січня 1920 року Черкаси остаточно переходять під радянську владу. 1923 року вони стали центром Черкаського, а з 1927 року — Шевченківського округу і району. Після ліквідації округів 1930 року місто залишилось центром району, який з 1932 року входив до складу Київської області. Як і всі міста й села краю, Черкаси пережили голодомор 1932-1933 років та сталінські репресії.

4 місце - фото сайту iloveukraine.com.ua, де сфотографовано місто з висоти пташиного польоту. Сучасні вулиці та споруди Черкас органічно пов'язуються з центральною частиною міста, яку ще на початку XIX століття планував відомий архітектор Вільям Гесте. Велика забудова тривала в місті і на початку радянської доби — за генеральним планом 1932 року.

Черкаси були містом, яке доволі сильно потерпіло внаслідок руйнувань у Другу Світову війну, але ще більше через вандалізм будівничих, які до кінця 1930-их знесли всі культові споруди міста та чимало громадських і приватних будівель (останні руйнували навіть у 1960-ті роки ті, що могли являти історичну та архітектурну цінність).

Відтак, Черкаси є регулярно і модерно забудованим містом завдяки кількаразовим реконструкціям і перебудовам за генеральними планами забудови вже у повоєнний час — 1950 рік і 1962—65 роки (остання забудова здійснювалась київським ДІПроМістом). Однак, у центрі, зокрема, на вулицях Хрещатик і Б. Вишневецького окремими вкрапленнями зберігаються архітектурні пам'ятки старої забудови.

Історичні будови доповнюють сучасні будівлі торговельних та бізнесових центрів. Сучасною візиткою міста став зведений у 2008 році ТБЦ «Сіті-Центр». Зараз триває зведення першого черкаського хмарочоса на 20 поверхів в мікрорайоні Митниця.

5 місце - фото сайту "Вікіпедія" із зображенням пам"ятника водопровіднику, встановлений на честь 90-річчя Черкаського водоканалу. Ну просто молодці. Від таких пам'ятників і серце радіє.Встановлено його біля входу в черкаський "Водоканал". В Черкасах це єдиний професійний пам'ятник. Скульптура представляє собою чавунного водопровідника в кашкеті і з ключами, який вилазить з колодязя. Поряд з ним лежить люк з написом: "Воду вам я подав".

Скульптор: Владислав Демйон. Поряд стоїть пожежний гідрант часів царської Росії, що був знайдений в одній з господарських ям на території "Водоканалу". На ньому до цього часу збереглися фірмові знаки з написом: "Москва. Акціонерне товариство Густав Лист".

Із розповіді начальника Черкаського водоканалу Сергія Овчаренка, ідея створення такого пам'ятника виникла у колективі під час чаювання. Людям захотілося вшанувати роботу тих, хто цілодобово працює, щоб у черкащан у кранах і, звісно, в чайниках завжди була вода. А ще нагадати про те, що вода у квартирах — це не подарунок невідомо звідки, а за цією послугою стоїть тяжка праця працівників водоканалу. Автором дяді Васі став черкаський скульптор Владислав Димйон. Із любов'ю черкащани сприйняли його і несуть в подарунок цукерки, пиво та цигарки. А останнім часом сфотографуватися з чоловіком взяли за моду ще й молодята.

6 місце - фото сайту "Мої Черкаси", де зображено процес будівництва приміщення нинішньої Черкаської ОДА, точніше сквер за будівлею по вулиці Хрещатик.  Збудовано будівлю  1959 року, архітектор В. Штокмар. В 2013 році в приміщенні проведено ремонт, вартість якого склала майже 42 мільйони гривень.

«Будівля збудована у 1960 році минулого століття. І донині не було проведено капітального ремонту. А ми знаємо, що капітальні ремонти проводять раз на 25 років. На сьогодні робили тільки поточні ремонти, і то лише у деяких кабінетах. Насамперед відремонтують п’ятий поверх і дах. Тим паче, є служби інспектування, які на це вказують» - тоді коментував плани директор підприємства «Управління експлуатації Будинку рад і об’єктів обласної комунальної власності» Михайло Таран. За його словами дах у будівлі тік більш ніж у двадцяти місцях, а відповідні служби ще з 2005 року давали приписи стосовно необхідності ремонту мереж теплопостачання, водовідведення та електромереж.

За інформацією черкаських ЗМІ в будівлі ще й встановлять душові кабіни з бойлерами та імпортну сантехніку.

7 місце - фото "Вікіпедії", де зображено приміщення колишнього громадського земельного банку. Зараз в цьому приміщенні редакції газет "Вечірні Черкаси" та "Черкаський край". Саме в останній газеті до смерті працював під час проживання в Черкасах Василь Симоненко.

Будинок зведено 1914 р., ймовірно за проектом архітектора В. В. Городецького, якому приписують чи не всі пам"ятки архітектури та старовини Черкас.

В цьому ж приміщенні зараз працюють Черкаський літературно-меморіальний музей Василя Симоненка та перша в Черкасах аптека-музей «Хрещатик».

8 місце - фото Сергія Клименка із зображенням колишнього готелю "Слов"янський", що знаходиться на вулиці Хрещатик.
Будинок побудований наприкінці 19-го сторіччя за проектом В.Городецького в стилі постромантичної готики з використанням елементів модерну,класицизму та середньовічної східної архітектури. Замовником готелю "Слов'янський" був підприємець Скорина. Будинок займав проміжне місце між спорудами великого і дрібного масштабу,розташованими поруч,а своєю незвичною навіть для тих часів архітектурою виділявся поміж іншими будівлями тодішніх Черкас.
Якщо зовнішнє оформлення дійшло до нас з незначними змінами,то цього не можна сказати про внутрішню частину будинку.Після реконструкції арочні перекриття поверхів замінені на плоскі,змінена система внутрішнього планування будинку.В залі на першому поверсі зберігся ліпний декор карнизів,розетка,капітелі квадратних колон.Металеві сходи,які ведуть на другий поверх, прикрашені ажурним рослинним візерунком.

В той час,як готель розміщувався на другому поверсі,на першому знаходилась кондитерська "Константинополь" і магазин годинників І.Зейгера.Після жовтневих подій 1917 року в будинку розміщувався готель "Дніпро",кафе,нотаріальна контора та ще деякі установи.

До 1986 року проводились лише незначні ремонтні роботи в середині будинку.Доремонтувалися до того,що від казкового палацу залишилися одні стіни,які вже були аварійними.Міські керманичі обговорювали навіть питання знесення будівлі як аварійної.Ситуацію виправило те,що цю,фактично руїну,придбав "Укрсоцбанк",який своїм коштом і провів реставрацію.Зараз будинок є пам'яткою архітектури 2-ї категорії і перебуває на обліку держави.Віднедавна знову проводиться чергова реставрація цієї чудової архітектурної споруди.

9 місце - фото початку 20-го століття, де зображено будинок купця Щербини, а нині це будівля РАЦУ.

10 місце - фото мікрорайону Митниця з висоти пташиного польоту.