Теличенко захищала Юлію Тимошенко. Тепер відстоює інтереси її зрадника Одарича?

Валентина Теличенко в інтерв’ю заявила, що справа Одарича має всі шанси стати в ряд зі справами Тимошенко, Луценка, Іващенка.
Адвокатом відставленого міського голови Черкас Сергія Одарича стала відома правозахисниця, яка захищала і Юлію Тимошенко. Цілком природно, що кожна людина має право на захист своїх особистих та професійних інтересів. Цілком природно, що для колишнього мера Черкас його відставка стала несподіванкою, і він, певно, був переконаний, що та «команда», що працювала з ним та для нього триматиме його біля штурвалу вічно, забезпечуючи йому надійний тил. Передбачувано, що Сергій Олегович як юридично підкована людина просто так би ніколи не поступився насидженим кріслом. Він пішов до суду. Всі цього очікували і це був логічний вчинок. Однак, паралельно з роботою щодо захисту своїх іетересів у суді, Сергій Олегович, опираючись на частину опозиціонерів, почав розгортати широкомасштабну кампанію із захисту «переслідуваного», «кинутого», «зрадженого» патріота, який тільки те й робив, що працював для громади Черкас, ні копійки чужої не поклавши до кишені.
Лиш тепер пригадуються слова керівника обласного осередку партії «Свобода» Юрія Ботнара про те, що наша ментальна риса — жаліти ображених. От був собі Одарич у тісній співпраці з Партією регіонів, перерізав стрічки разом з Тулубом, мало не обіймаючись, на торговельно-розважальному комплексі «Любава». Удвох вони раділи, що відкрили тисячу робочих місць у центрі нібито для молоді, яка насправді працюватиме для обслуги багатих «любих друзів» та їхніх дітей. Не згадували раді мер та губернатор, що цього ж дня голодні тролейбусники, які три місяці не отримували зарплатні, «задушені» любов’ю та увагою керівника-регіонала, слухали чергові погрози щодо звільнень та скорочень у рядах колись добротного підприємства.
Не думали й не згадували, бо, напевно, гріла їх у цей час спільна думка про те, яку особисту вигоду вони матимуть від того розважального комплексу, бо без «откатців» (слово з інтерв’ю нардепа-регіонала Антона Яценка) у нас, як то кажуть, і сонце не сходить.
У тісній приятельській дружбі Одарич і Тулуб вирішили вирити ще одну яму у Черкасах. Цього разу — на місці заповідного парку, що за обласною радою. Там, біля музичного фонтана, нещодавно спорудженого, у затінку зелених ялин гуляють молоді мами з дітками, виходять перехопити свіжого повітря в обідню пору державні службовці. Однак «великим будівничим» Черкащини терміново знадобився підземний паркінг, аби на ньому можна було заробляти немалі грошенята. Та й у ході реконструкції вулиці Хрещатик надумали вирізати усі дерева, аби потім використати їх як безкоштовну сировину для виробництва ДСП на фірмі дружини мера.
Хороші стосунки простежувалися у Одарича і з ставленицею олігарха Дмитра Фірташа Валентиною Жуковською, яка, як та чарівниця, раптом прилетіла невідомо звідки, та почала сипати грішми з рукавів направо і наліво, в надії, що зможе купити любов і прихильність черкащан на виборах. Ну як Сергій Олегович міг пропустити таку грошовиту «чарівницю»? Задружив дружбу: він їй відправив на службу до виборчого штабу свою дружину та пообіцяв, вірогідно, феєричну перемогу на окрузі. Вона йому — купу подарунків, серед яких і 15 новесеньких тролейбусів для «голодного» черкаського електорату.
На перший погляд, Сергій Олегович, став нічим не кращим за олігархів-регіоналів: працював для «сім’ї», віддавав замовлення і тендери до рук «потрібних» людей. Усе йшло, краще нікуди.
Однак те, що місцеві регіонали встромили ножа у спину Олеговича, стало портясінням для нього і для багатьох черкащан. Спершу — відставка виконкому, далі — втрата посади самим мером міста. І тут Одарич, якого відірвали від владного стільця, розуміє, що він же насправді щирий опозиціонер до Партії регіонів, який потерпає від політичних репресій. І знову згадуються слова ще одного черкаського опозиціонера — Леоніда Даценка, який передбачав, що з Одарича будуть ліпити небувалого опозиціонера, який рватиме на собі вишиванку. Тепер Даценка цитують у «Справедливості» як захисника інтересів відставленого мера.
Цей піар-хід щирого патріота-поборника прав громади спрацював зі свідомістю частини черкащан, які кинулися на захист «вигнанця», почали розносити у післяробочий час безкоштовно газети за «стражденного мера». Та й правда, чому ж не начепити на дурних українців, які звикли усе робити безкоштовно, ще й таку роботу. У них же зарплата ого-го яка: 1,5 — 2 тисячі гривень! Не те, що у бідного мера, у якого лише офіційний дохід родини на місяць становить близько чверті мільйона гривень. А неофіційно, кажуть наближені, то й більше мільйона. Хіба ж він може дозволити собі найняти людей, щоб рознесли газети? Знову ж таки — піар-хід: свідомі черкащани «груддю» стали на захист знедоленого мера!
От і справа залучення відомої правозахисниці Валентини Теличенко, яка відстоювала інтереси Юлії Тимошенко — черговий піар.
В інтерв’ю, яке подано у новому номері «Справедливості» — Одаричевої газети, зазначено, що адвокат ставить справу Одарича в один ряд зі справою Тимошенко та Луценка. Вона ділиться спогадами, що познайомилася з Сергієм Олеговичем ще у 1989 році, коли той працював у Народному Русі. Готувався до з’їзду партії. Романтичні часи, коли виборювали незалежність…
А чи знає пані Валентина про те, що Сергій Олегович встиг побувати у «Батьківщині», балотуватися за списками цієї сили і зрадити ту ж Юлію Тимошенко, створивши свою «молоду команду», яка підпише коаліційні угоди з Партією регіонів? Тепер він усіх упідряд називає зрадниками, заколотниками так путчистами. Однак йшов на зраду й сам у 2006 році.
Валентина Теличенко як адвокат, звісно ж, має право захищати кого-завгодно. Право на адвоката має кожна людина, навіть останній злочинець… Але маніпуляція біографічними сторінками з життя Сергія Одарича, створення ідола з його особистості та мало не політичного біженця — це однозначний піар-хід. Сергій Олегович уже давно не рухівець, він залюбки ділив місто з терепішніми ворогами. Тому у справа його імпічменту далеко не дотягує до справи Юлії Тимошенко, яка сидить у в’язниці через таких одаричів, бродських, олійників, губських, яценків, табалових і подібних, які видерлися до влади на її плечах, а потім цинічно її ж і зрадили.

Інтернет-ресурс «Про головне».
 

Останні новини