Користувацький вхід

Сьогодні минає 58 років з дня смерті Андрія Яковліва - члена Української Центральної Ради.

Народився Яковлів 11 грудня у місті Чигирин, нині Черкаська область, у сім'ї поміщика. У шість років, пішов до школи, пізніше до училища в місті Чигирин, які закінчив у 1886 році. Вступив до духовної семінарії, яку закінчив з відзнакою у 1892 році. У 1894 році пішов працювати до однієї з міських Черкаських шкіл.

З 1896 року пішов на навчання до Дерптського університету, нині це Тарстуський університет який знаходиться у місті Татру. Під час свого навчання, ним була написана дипломна робота на тему «Черкасский уезд в XV–XVII вв.» Навчався громадський діяч до 1902 року, й у 1904 році здав державний іспит з відзнакою.

Після університету, професору запропонували роботу у Київській казенній палаті, де пізніше був підвищений до адвоката. Був членом редколегії газети «Рада», яка була досить популярна в ті роки. Також, в цей самий час Яковлів викладав основи і законодавства у першій комерційній школі, також став помічником юрисконсульта, а пізніше й сам став юрисконсультом Київської міської управи.

Після повалення царизму, став членом Української Центральної Ради. У 1918 році став директором її канцелярії. Паралельно з цим він ще й читав курс по державному бюджету в Народному університеті України.

Навесні 1918 Яковлів був назначений послом Української народної республіки в Австро-Угорщині, а за правління гетьмана Павла Скоропадського став директором департаменту чужоземних зносин МЗС Української Держави. З приходом до влади Директорії УНР у січні 1919 року, назначений на посаду голови дипломатичної місії Української Народної Республіки у Голандії та Бельгії.

При закінченні місії, у 1923 році, професор оселився у місті Прага, під статусом емігранта. Викладав в Українському Вільному університеті: історію українського права, цивільний процес, цивільне право, морське і річкове право, державне право, історію судового устрою та судівництва в Україні. В цьому ж році він захистив дисертацію. З 1924 по 1926 рік був секретарем, а пізніше с 1926 по 1930 референт Університету по економічним питанням. Під час роботи в університеті займав посаду доцента, потім професора, а пізніше у 1935 році і завідуючого кафедрою.

Двічі за цей час, у 1930 і 1944 році обирався ректором Українського Вільного університету. У тей самий час був професором Української господарської академії Подєбрадах, під містом Прага. А у 1939 назначених на посаду директора Українського національного інституту у Варшаві. Відіграв дуже важливу роль у діяльності Державного центра Української Народної Республіки у вигнанні, займав деякий час посаду міністра юстиції, а з 1944 по 1945 рік, виконував обов'язки голови правління УНР у вигнанні.

Після Другої Світової війни Яковлів жив у Бельгії, а пізніше с 1952 року переїхав до Сполучених Штатів Америки. Був організатором товариства українських адвокатів у Києві у 1917 році, та одним з фундаторів Українського правничого товариства. В еміграції входив до складу українського академічного комітету, українського товариства Ліги Націй, українського історико-археологічного товариства, українського правничого товариства в Чехії, українського наукової асоціації в Празі. Помер Яковлев Андрій Іванович 14 травня 1955 році у місті Нью-Йорк Сполучених Штатів Америки. Похований на кладовищі «Саут-Баунд-Брук».