Сьогодні 10-та річниця перемоги студентського голодування якого могло не бути (Фото, Відео)

Рівно сьогодні 2 березня виповнюється 10 років з дня перемоги першого і останнього успішного з часів президентства Віктора Ющенка голодування в країні. 

З 24 лютого по 2 березня 2005 року в стінах Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького відбулося голодування студентів які вимагали відставки ректора Кузьмінського А.І. та ректорату через системні утиски та адміністративний тиск з боку адміністрації вишу на чолі з ректором під час виборчої президентської кампанії 2004 року. Тоді коли нова так звана «помаранчева» влада яка прийшла, не змогла покарати за протиправні дії адміністрацію вишу за справедливість взялися боротися студенти. Які в результаті 7-денного голодування досягли перемоги.

З нагоди річниці тих буремних подій в стінах університету за ініціативи учасниці голодування, а нині викладача вишу Юлії Волинець та студентів нинішнього покоління які брали участь у революційних подіях 2014 року відбувся круглий стіл на тему «Студенство як опора громадянського суспільства». В ньому взяли участь безпосередні учасники студентського руху спротиву 2004-2005 та 2014 років, викладачі, громадські активісти.

На фото організатори круглого столу Антон Ведула (студент) та Юлія Волинець (викладач)

Під час круглого столу учасники подій двох революцій зробили ретроспективу подій студентського голодування, переглянули фото, раритетні вже історичні відео.

Була і симовліка революційних часів. 

Епічне фото десятирічної давнини - тоді ректора Кузьмінський А.І. та губернатор Олександр Черевко. 

На відео учасниця голодування прямо в очі ректору говорить, що порушення все ж були. 

.Також не обійшлося і без дискусії про реальні мотиви які рухали студентство тоді і зараз. Як і десять років тому, окремі викладачі стверджували, що студентів просто використали заради зміщення ректора. Інші ж викладачі, учасники тих буремних подій ще раз доводили, що акція студентського голодування не була керованою ними.

Учасники тих подій студенти-голодувальники, а нині успішні політики, журналісти, громадські діячі розповіли про справжні мотиви своїх дій, відкрили їх особливості та ще раз наголосили всім скептикам, що жодного впливу на їх рішення голодувати не було.

- Насправді ми зараз говоримо про єдину успішну акцію такого крайнього спротиву як голодування, але його могло і не бути. От нині з нами присутній заступник губернатора Віталій Коваль. А саме Віталій Володимирович в останній момент коли ми приймали рішення про голодування, в ніч перед його початком, прийшов і вмовляв нас не починати таку акцію спротиву. Мотив його був простий – мовляв нова «помаранчева» влада вирішить питання з ректором-регіоналом, а нам не треба псувати своє здоровя. Насправді ж як тоді так і зараз я і фактично всі ті хто пішли на такий крайній крок переконані у правильності рішення. Інакше ми б не досягли результату. Тодішня нова влада, доречі як і нинішня не зробила висновків, не покарала винних тому ми були змушені були це робити методами громадської та суспільної непокори. Ми з самого початку вимагали лише вибачень від ректора. Однак коли відбулося повне ігнорування нашої думки, коли на наступний же день після обрання Ющенка вони всі перефарбувалися і говорили, що ніяких порушень не було, що в університеті за Ющенка проголосувало 80% виборців – це було межею цинізму і блюзнірства, ми цього стерпіти не могли. - згадав про особливості початку голодування його учасник Олександр Безпрозванний.

Про те, що успішне голодування мало на меті не лише зняти ректора, а досягти системних змін в університеті розповів журналіст та громадський активіст Михайло Малінін.

- Справа ж у тому, що ті революційні події не були одномоментними. Почалися вони ще з виборчої кампанії 2004 року, апогеєм стала голодування. Потім за нашими ініціативами реальні зміни в стінах вишу продовжилися. Було обрано вперше мабуть в Україні шляхом відкритих демократичних виборів студентську раду, студенти активніше почали відстоювати свої права і це також було значною перемогою, - зазначив Михайло Малінін.

Про перемогу і поразку тих часів розповів тоді координатор громадянського руху «Пора» Сергій Варич. 

- Ми були краще організованіші. Так, треба чесно сказати, що студентів які були за Кузьмінського чи індиферентних, так їх було більше. Там і підписи збиралися, ну як вони збиралися це вже інше питання. Але завжди в суспільстві менше людей тих які хочуть змін, і тих які приводять до змін, які мають мужність щось зробити, прийняти рішення. Тому що загальна маса пливуть за течією. То за Ющенка проголосували, потім Януковича, Порошенка. Ми були добре організовані, ми продумали наперед що ми будемо робити. Ми переграли ту сторону інформаційно, тоді ще тільки зявився широко інтернет і ми постійно випереджали їх в інформаційних повідомленнях. І врешті решт нас умовляли кожен день під різними приводами – Ви припиніть голодування, там все на горі вирішиться, тому що це було позапланово, ніхто на це не розраховував ні помаранчеві ні Кузьмінський. Але ми мали мужність тримати голодування до кінця. І тільки тому що ми трималися до кінця і не пішли на договорняки частково ми перемогли. Кузьмінський написав заяву, але вимоги були – відставка Кузьмінського і відставка ректорату. Тому що ректорат, значна частина була людей які бачачи що творилося беззаконня ніхто не встав і не сказав – «Що ж Ви робите?». І все таки студенти програли, тому що відставки ректорату не було і коли прийшов новий ректор, оте оточення що було за Кузьмінського воно продовжило працювати далі, - висловився Сергій Варич.

Не обійшлося і без гострої дискусії, так викладач Владислав Ігнатенко, намагався довести, що тоді опозиційні до ректора сили «поклали дітей голодувати». А на противагу голодуючим студентам «по своїй волі» сіли «голодувати» і прихильники ректора.

На фото Владислав Ігнатенко. 

На розвідку прийшла і вічний проректор з матеріально-фінансової частини Валентина Артюх.

Така позиція знайшла відверте несприйняття тотальною більшістю учасників круглого столу. Студенти покоління революціонерів 2004-2005 років навідріз відкинули позицію опонентів змін зразка 10-річної давнини.

В певний момент не витримав Віталій Масненко, яки емоційно звернувся до опонента і попросив припинити сіяти брехню.

Загалом же викладачі говорили мало, більше спілкувалися студенти тих часів і нинішньої Революції Гідності.

Василь Пахаренко акцентував увагу на тяглості розвитку протестного громадського руху в стінах вишу.

- Хотів би відзначити, що саме події 2004-2005 років стали тою основою яка виключила в подальшому і вже в 2014 році такий тиск на студентів який був у 2004 році. Для країни революція 2014 року стала тяжчою ніж у 2004 році, бо вона окроплена кровю, але для університету саме ті події 10-річної давнини показали волю студентів і що з ними не можна діяти як з бидлом, - відзначив Василь Пахаренко.

Владика Іоан який був присутній на круглому столі і який підтримував студентів ще у 2005 році відзначив, що один з найбільших гріхів – це насилля над волею людини.

- І в часи Христа, як і тепер, були ті, хто боролись за правду, і ті, хто вчилися в диявола. Я дуже радий, що ви, сьогоднішні студенти, вмієте відрізнити добро від зла. Як у 2004 році так і нині владний режим намагався чинити насилля над волею. Насилля над волею – це один з найбільших гріхів, бо воно передбачає вплив на волю окремими особами на величезну кількість людей. І завжди є ті, які першими стають на протидію цьому насиллю, - відзначив владика Іоан. 

Колишній викладач університету Назар Лавріненко також відзначив на потребі зафіксувати спогади учасників тих подій щоб уникнути інформаційних маніпуляцій які вже спробував здійснити одіозний Вадим Береза.

Усі учасники круглого столу спуститися в хол, де рівно 10 років тому відбувалися історичні події. Два покоління студентів-революціонерів разом заспівали гімн України та зробили пам'ятні фото.

В холі студенти двох поколінь разом преглянули відео 10-річної давнини на якому оголошено було про відставку ректора та як десять років тому заспівали державний гімн.