Редактор районки публічно повідомила чому відмовила Даценку

Нещодавно ми повідомляли, що в кращих традиціях розвинутого «тулубізму» комунальна газета Черкаського району «Сільські Обрії» відмовила в друку матеріалу ще народного депутата України Леоніда Даценка. 

Зокрема нардепу відмовили у розміщення матеріалу який містив своєрідний звіт його діяльності.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В ЧЕРКАСЬКОМУ РАЙОНІ ПОБОЮЮТЬСЯ ПРИВИДА НАРДЕПА ЛЕОНІДА ДАЦЕНКА

Головний редактор газети «Сільські Обрії » Світлана Кузнєцова досить негативно сприйняла повідомлення народного депутата про такі пережитки режиму Януковича-Тулуба. І це її надихнуло на написання відкритого листа. Зважаючи, що ми також поширили інформацію про недопуск Леоніда Даценка на шпальти такого потужного районного видання з радістю публікуємо позицію головного редактора районки – яку коротко можна охарактеризувати принципом «друзям все – ворогам закон».

Тим більше головний редактор використала в листі всі свої кращі уміння, адже в комунальній пресі важко зповна використати талант.

І сам по собі лист досить цікавий та навіть задорний та сповнений особливої любові до Леоніда Даценка, тому публікуємо його в повному обсязі. В той же час підкреслюємо, що такі методи роботи районної газети і очевидно голови РДА Костянтина Омаргілієва як недопуск нардепа на шпальти газети вважаємо негідними. 

Світлана Кузнєцова Чому «Даценків» «Дзвін» дзвонить за принципом ХТО ЩО ХОЧЕ, ТЕ Й ЛОПОЧЕ

Депутату Леоніду Даценку відмовила районна газета у публікації його «епістолярного шедевру». Це стало сенсацією для його інтернет видання «Дзвін». Колеги-журналісти скромно зазначили, що «не вдаватимуться до правового аналізу» штучно підігрітого протистояння і замість того, щоб дати повну і достовірну картину, читачам змалювали вигідну для себе «напівправду».

А шкода. Бо саме з правового аналізу ситуації і треба було починати, перед тим, як братися за перо. Не завадило б ознайомитися і з відповідальністю, що передбачена за відверту інформаційну брехню. 

«Добре людям, які пробігають повз факти. А я, як проходжу крізь них», ― констатує герой роману Ліни Костенко «Записки українського самашедшего». На жаль, пробігли повз факти і у Даценковому «Дзвоні». Хоча можливо, їм важко було об’єктивно розібратися в тонкій юридичній матерії законодавства.
Особисто мені жодного разу не доводилося спілкуватися із Леонідом Даценком. Наші шляхи ніколи не перетиналися. Багато про нього чула, читала його вірші, бо й сама інколи, у часи натхнення, віршую. То ж нічого проти Даценка - поета, людини не маю. Правда, ще якось будучи у Геронимівському клубі, звернула увагу на красиву табличку на облупленій стіні над дверима директорського кабінету: «ГРОМАДСЬКА ПРИЙМАЛЬНЯ ЛЕОНІДА ДАЦЕНКА лідера опозиційних сил Черкащини». Чомусь тоді подумалося: «Дивно, клубом громаді користуватися для проведення масових заходів власники, серед яких, до речі, і колишній товариш пана Леоніда, забороняють. Можна лише на прийом приходити». Та це вже інша тема…

Як головний редактор газети «Сільські обрії», пану Леоніду Даценку нагадаю, що один окремо узятий депутат не творить законів, а лише разом, Радою, ухвалюють їх і самі зобов’язані свято дотримуватися, бо ж давали клятву. Депутат ― це всього на всього слуга народу, а не цар, не Бог, не повелитель із необмеженою вседозволеністю. Тим більше у правовому полі. А закон ― не дишло. То ж крутити ним не має права ніхто. 

Колектив, який очолюю, у своїй діяльності керується виключно законом. Це стосується у тому числі і політичної реклами під час цьогорічних позачергових парламентських виборів, і публікацій, у яких є згадки про депутатів будь-яких рівнів. Висвітлюючи виборчі перегони, «Сільські обрії» дотримувалися принципу рівності усіх кандидатів. То ж і пан Даценко мав нагоду сказати публічно і своє слово на шпальтах видання. А якщо його зачепило щось у котрійсь із опублікованих статей, то принаймні міг би скористатися свої правом на відповідь чи спростування неправдивої інформації.

Але цього не сталося…

Натомість читаємо у «Дзвоні» якісь образи і слізні скарги на районну газету.
А нещодавно «Сільські обрії» відмовили Леоніду Даценку у публікації, бо відповідно до ст 18 Закону «Про статус народного депутата України», на яку і посилається депутат у супровідному листі до свого інтерв’ю, зобов’язані публікувати подані народним депутатом авторські матеріали лише друковані засоби масової інформації, що фінансуються повністю або частково за рахунок коштів державного бюджету. «Сільські обрії» ― газета Черкаського району (а не райдержадміністрації та районної ради, як зазначено у «Дзвоні») і отримують фінансування з місцевого бюджету, тож такого зобов’язання не мають. Цю особливість і було розтлумачено помічнику нардепа. Крім того, у телефонній розмові йому було пояснено, що наданий матеріал не авторський, як того вимагає закон, а написаний у співаторстві разом із журналістом, яким статтю і підписано. 

А якщо депутат розчарований, що громада більше не довірила йому мандата, то винити у цьому треба не «Сільські обрії», а в першу чергу себе. 

Реагуючи на «епістолярну істерію» пана Даценка, зауважу, що втручатися у редакційну політику будь-якого видання не має права ніхто : ні депутати, ні адміністрації, ні ради. 

Отож, Леоніде Миколайовичу, добре вивчіть законодавство, особливо щодо сфери мас-медіа. Тим більше, якщо узялися видавати «Дзвін». Бо дзвони дзвонять не тільки по душі, а й по честі депутатській.