Користувацький вхід

Порфирій Силенко - уродженець Черкас, вояк армії УНР та дивізії "Галичина", секретар Скоропадського.

Походив з міста Черкаси Київської губернії. Закінчив Черкаське 4-класне міське училище. 15 березня 1915 вступив однорічником другого розряду до 111-го піхотного запасного батальйону. Закінчив Другу тифліську(тбіліську - ред.) школу прапорщиків (1 серпня 1915), служив у 49-й бригаді державного ополчення, виконував обов'язки старшого ад'ютанта бригади. 11 квітня 1916 за власним бажанням був відправлений до Другого Нерчинського полку Забайкальського козачого війська. Із 23 червня 1916 — ад'ютант полку. Останнє звання у російській армії — поручик.

У січні 1918 брав участь у боях проти більшовиків у Києві. За Гетьманату П. Скоропадського служив у Лубенському Сердюцькому кінно-козачому полку Армії Української Держави. З жовтня 1918 — старший ад'ютант Чернігівського Коша Українського Козацтва. Станом на 18 жовтня 1919 рахувався у резерві Головного інженерного управління Військового міністерства УНР.

З кінця 1919 служив у Збройних Силах Півдня Росії ( Російська армія - авт.). У травні 1920 повернувся до Армії УНР. З 6 липня 1920 — начальник штабу Окремої кінної дивізії Армії УНР. 30 червня 1921 був звільнений з посади до резерву старшин штабу армії.

З 1923 жив на еміграції у Польщі. Закінчив лісовий факультет Агрономічно-лісового інституту у Дублянах, працював інженером-лісничим.

У червні 1943 р. разом з сином Миколою вступив до Добровольчої дивізії СС «Галичина», гауптштурмфюрер частин постачання. Нагороджений Залізним хрестом II класу за бої під Бродами, а так само орденом «За військові заслуги» II класу.. 9 вересня 1945 р. з підрозділами УНА був інтернований в Італії. З цим періодом пов"язана цікава історія. Коли радянські офіцери приїхали до табору інтернованих агітувати повертатися на "Родіну", то стався веселий випадок.На вимогу радянських офіцерів Штаб табору УНА та всі вищі офіцери більшість яких були з Армії УНР відокремили для допиту. Офіцер майор Подобєдов звернувся до них: " Честно говоря, вам "господа" ,мы не можем помочь вам предложить возвращение на Родину,так как вам предлагало советское правительство амнистию в 1923 году,а вы ей не воспользовались.Вы не можете вернуться". На це підполковник Силенко з властивим йому гумором,голосно зітхнув і сказав :"Ах как жаль майор!".
Майор не зорієнтувався в іронії та додав: "Но вы можете написать прошение до Верховного Совета СССР". На це поручник Євтимович вставив: "Вот хорошо, обязательно напишем!". Весь табір ліг від сміху.

До 1951 року проживав в Англії, де працював секретарем сина гетьмана Скоропадського Данила. Потрапив в пікантну ситуацію, коли закохався в наречену Данила Скоропадського, яка, до того ж, була родичкою Порфирія. Не спинило Силенка і розуміння того, що саме він звів наречених, познайомивши їх. Після того як потрапив в центр скандалу, через те, що розпускав плітки, виїхав з країни.  З 1951 р. жив на еміграції у Торонто (Канада), був почесним головою братства вояків 1-ї Української дивізії у Канаді. Помер та похований у Торонто.