Павло Карась про місто Черкаси.

Сьогодні в числі багатьох журналістів довелося поспілкуватися з членом Черкаського міського виконавчого комітету Павлом Карасем.  Не секрет, що саме цей чиновник зараз чи не найбільше впливатиме на життєдіяльність міста та ті процеси, що в ньому відбуваються. Вражень багато. Як на мене, то формат спілкування взагалі був обраний таким, який найкраще спонукає до відвертості. Хоча і сам Павло Миколайович відомий як відвертий ліберал.

Перш за все, що вражає, це славно відомий портрет Степана Бандери, який подорожує з чиновником всіма кабінетами. В форматі нещодавніх подій виникало питання чи продовжиться ця традиція і далі. Продовжилась. Портрет націоналіста є єдиним зображенням людини, яке висить в кабінеті.

Тут же тобі і наочний приклад продовження боротьби за місто - Андрій Більда. Депутат Черкаської міської ради, що продовжує підтримувати Одарича, "випадково" заглянув в кабінет. Подивитися, а хто ж це з журналістів такий негідник, бачте до Карася на неформальне спілкування прийшов. Невже після цього Андрій розраховує на нормальне ставлення до свого патрона? Гидко спостерігати такі речі.

Тепер про речі, які були сказані. Пам"ятника Леніну в місті не буде. Білоусов достатньо розумна людина, щоб не робити такі речі. Ну що ж, приємно, що черкаські чиновники розуміють, що "пам"ятник кату українського народу не повинен стояти в Черкасах" (цитата). Проте впевнений Павло Карась в тому, що і пам"ятник Степану Бандері теж на разі непотрібен. А от пам"ятник Василю Чучупаці це саме те, що потрібно. Ну і як тут не погодитись?

Питання поборів в школах теж дуже гостро стоїть для чиновника. "Вся українська корупція починається з першого хабаря в школі" - вважає чиновник. Що може хтось не погодиться? Чи шановний читач вважає, що українська освітня система не просякнута наскрізь корупцією в різних її проявах: подарунки, побори, презенти, святкування? Нехай мене шановні педагоги пробачають, але саме ці речі я бачив у школі, коли проходив там студентську практику. І саме ті речі, які я бачив у школі, сформували мій життєвий вибір - незважаючи на отриману профільну вищу освіту я педагогом не став. Тому нехай перестають наші вчителі лицемірити - беруть всі. Щонайменше раз - від випускного класу. В різних школах різна такса.

 Що шокувало, так це факт того, що в нас є кращі і гірші школи. Для бюджеторозподільних структур. Виявляється, що кількість коштів, які виділяються з розрахунку на одного школяра в місті відрізняється в рази. Це що ж маємо, що в елітних районах міста доконаним фактом є елітність їхніх учнів. А після цього дивуємось, що малолітки-мажори святкують випускний в "Дружбі народів", а їхні батьки-мажори обурюються, що цьому факту придають увагу. Ну звичайно, адже вже зі шкільної парти дітей ділять на сорти. А показником сорту є кількість грошей в кишені батьків.

Якісних доріг в місті Черкаси не буде. принаймні ще 3-5, а може й 10 років. Це факт з яким кожен має змиритись. Дороги в місті будувались фактично одночасно в період бурхливої розбудови міста. І фактично одночасно в них закінчився термін експлуатації. А для того, щоб відремонтувати все швидко, необхідно щоб кожен власник автомобіля платив щонайменше 2000 гривень щороку.

Загалом сказано багато цікавих та розумних речей. З дечим важко погодитись. Дещо взагалі не сприймається. Але ж на те ми з вами і різні люди, щоб мати різне бачення  вирішення проблеми. Найкраще, що Павла Карася є розуміння того, як місто потрібно виводити з того місця, в якому воно опинилося. Життя це рух. Для будь - якого організму. А місто таким організмом і є.

Ярослав Нищик.

 

Останні новини