Опозиційний борговий "Груз 200"

Остання прес-конференція опозиційних сил була не досить представницькою. Але її хедлайнерами стали вже бувалий «революціонер» Микола Булатецький та надія опозиційних сил Черкащини молодий «революціонер» Максим Поляков. 

Саме ці дві яскраві особистості місцевого політикуму потішили журналістів інформаційно та візуально хорошою літньою засмагою. Микола Іванович явно засмаг на кукурудзі та під час інспекції черкаських пляжів, а от в Максима Анатолійовича значно благородніша засмага – адріатична. Ну любить він подорожувати по світу, що ж тут такого – «красиво жить не запретишь». Фото засмаглого політика.

Наше видання прискіпливо ставиться до фактів «фінансового кидалова» з боку політичних сил та окремих політиків, які тягнуться ще з минулорічних виборів. Коли значна частина членів комісій та інших задіяних у виборчій кампанії людей залишилися без винагороди.

Оскільки зараз окрім надання громадського розголосу таким ганебним фактам інших методів немає, то ми звернулися уже з риторичним запитанням до Максима Полякова. За яким іде серйозний шлейф інформації про нерозрахунок з його боку та з боку його штабів, як кандидата у народні депутати.

Коли буде розрахунок перед людьми і чи він буде взагалі і хто відповідальний за таку ситуацію яка склалася, чи 180 людей членів комісій все це вигадали? – це запитання ми поставили Максиму Анатолійовичу.

Відповіді ми прогнозовано не почули, так як і близько 200 кинутих людей з округу № 200. Мертвим «грузом 200» лягли борги на совість та політичне майбутнє опозиціонера.

Натомість запитання викликало дуже бурхливу реакцію опозиціонера, що навіть такому запальному політику як Микола Булатецький довелося виступати в ролі «політичного корвалолу» молодому діячу.

І тут Максима понесло…

- Я нікому нічого не винен, я не був керівником жодного штабу. На мене працювали волонтери і мої прихильники, а тих людей які згадуються в тому числі і в ваших матеріалах я їх не знаю. Це провокатори. Ви теж займаєтеся брудними провокаціями. Я розумію що за цим стоять певні люди, люди від Тулуба. Це робить цілий ряд сайтів не лише ви це синхронно публікували. Це робила і Вечірня Умань яка працює на Антона Яценка, ще декільком ресурсам пропонували оприлюднити компромат на мене. Я розумію, що потрібно заробляти гроші, але не треба переходити межу. Ви ж самі ходите ночами до заступника Тулуба Івакіна, але потрібно розуміти рамки. Я Вас запрошую приїжайте до нас в Умань, я вам покажу людей які насправді працювали на мене під час виборчої кампанії, - емоційно виклав свою позицію Максим Поляков.

Ми також запропонували Миколі Івановичу порадити молодому політику як вийти з такої делікатної ситуації, як однопартійцю.

Микола Булатецький трохи заспокоївши колегу по опозиції взявся говорити-радити.
- Ви знаєте – це проблема. Проблема, що дуже часто і опозиції в тому числі доводиться залучати людей до виконання роботи не безкоштовно. Ну ви ж розумієте, не в тому плані, що платити гроші, а в тому, що організація будь-якого заходу це передусім немалі організаційні витрати. От я планував провести мітинг своїх прихильників на День Конституції у Києві під ЦВК, але я відмовився від цієї ідеї, оскільки навіть на організаційні витрати – це досить немалі кошти. Виборча кампанія – це ще більш складніший процес і тут хочеш не хочеш, а потрібно заохочувати людей певною винагородою. Звичайно, що нам всім потрібно працювати щоб люди йшли до нас на ідеологічних засадах і в цьому плані треба рівнятися на Свободу, - розповідав Микола Іванович так і не давши якоїсь єдиної панацеї від «кидалова».

Ми вибачаємося перед Максимом Анатолійовичем, якщо зачепили його самолюбство в минулих матеріалах про його перспективну політичну особистість. Але яка різниця на кого працює те чи інше видання, як стверджує наш герой, якщо воно оперує конкретними фактами з недавнього політичного минулого нині опозиціонера. Треба бути готовим відповідати за свої минулі діяння, тоді жодні видання найбільш провладні не будуть страшні.

Щодо заборгованості, то середньостатистичний читач новин в інтернеті дуже добре розуміє наскільки пов’язані кандидат у народні депутати та штабні структури. І зараз стверджувати, - що я не був керівником штабу – я нікому нічого не обіцяв і не винен – принаймні наївно, як для політика того рівня до якого хоче дотягнутися уманський екс-фронтзмінівець.

Правди ради треба відмітити, що на 200 окрузі була непроста ситуація з опозиційним кандидатом, не вдалося уникнути взаємопоборювання, але хоча б зараз, коли ви вже в одній об’єднаній партії, варто набратися мужності і хоча б публічно вибачитися перед тими людьми яким заборгували кошти. Вибачитися Максиму Полякову і ВО «Батьківщина» - це був би гідний вчинок, але навряд чи ми його дочекаємося.

Підготував: Олександр Безпрозванний