Оліфер Голуб - козацький отаман, що створював "антиосманську лігу" з іранським шахом, товаришував з вірменськими домініканцями та рятував кримського хана.

Оліфер Остапович Голуб народився між 1540 та 1550 роком у Стеблеві, нині Корсунь - Шевченківського району. Перші згадки про Оліфера Голуба від 1615 р. - очолював козацький флот у нападах на турецькі землі в Малій Азії. В цьому поході козаки спалили дві пристані турецької столиці — Стамбула.

Другу звістку про О.Голуба маємо між 1618 та 1620-ми рр. (козаки вели переговори із перським шахом Абассом І Великим, який піклувався про створення антиосманської ліги): 16 квітня 1620 р., до Ісфагана — перської столиці, прибулі з Польщі вірмени привезли два листи; перший до шаха Абаса від королівської канцелярії, другий від козаків. Козацький лист було написано латиною, відправлено з Варшави. Авторство другого листа належить Оліферу Голубу (підписаний «Olivarius de Marcones, P.K.»). Дослідники вважали, що під цим псевдонімом криється Петро Конашевич, на що звертало увагу абревіатура ПК. Цю думку відкинув Ярослав Дашкевич (довів, що під підписом приховано ім'я Оліфера Голуба; абревіатура ПК - «Полковник Козацький»).  Лист Оліфера Голуба було направлено до Паоло Марії Чіттадіні — генерального вікарія ордену домініканців у Вірменії. В листі Оліфера Голуба з Варшави було передано зміст попереднього листа до Шаха (квітень 1618 р.; йшлося на згоду козаків захопити порт Яні на чорноморському узбережжі і прислати туди козацьке військо.

Пишучи про Гетьмана Голуба, не можна оминути його якостей блискучого флотоводця. Це був останній Гетьман України, який мав стільки блискучих та величних перемог на морі. Його цілі — це не побережжя Криму, це походи до самої столиці Османської імперії, це зухвалі напади на Стамбул та його околиці. В 1624 р. відбувся перший великий морський похід до Кафи, головною ціллю якого було налогодження стратегічних відношень із кримським Ханом Шагін-Гереєм, який просив козаків допомоги проти турків. Похід відбувся до травня 1624 р. і його результатом стало повернення 700 козаків з полону. Нагадаємо, що Султан, намагався усунути братів Ханів Махмет та Шагін -Гереїв з Криму, врезультаті чого, розпочались бойові дії татар з турками. Зазначимо, що кримські правителі наголошували, що вони діють спільно із персами. Тож, бачимо, що справа, яку розпочав полковник Оліваріус де Марконес у 1618 р., тепер була ним продовжена, але вже як Гетьмана Оліфера Голуба. Літом 1624 р., турецький капітан-баша, вивів з-під Стамбула флот і скерував його до Кафи, проти повсталих васалів. Козаки цим скористувались і провели 9 липня 70 — 80 чайок до Босфору. Чайки було залишено обабіч протоки. Козацькі загони спалили Буюк-дере, Єні-кіой, Стенію і відійшли на море. Сам Султан почав керувати військами для захисту Костянтинополя. Через відсутність військового флоту, турецьких вояків посадили на сотню знайдених у портах човнів. Проте, Голуб, знаючи про відсутність у турків флоту, розгорнув чайки в півмісяць і, перекривши протоку, почав чекати підходу ворожих човнів. Турки, зробивши кілька пострілів, не насмілювались напасти. Козацькі човни простояли до вечора і тільки тоді відійшли. Негативна реакція польського уряду, до бажаних результатів на привела. Сигізмунд ІІІ писав з цього приводу литовському канцлеру Л. Сапезі: «Козацька сваволя, ні наших наказів, ні сеймових постанов не слухає». Проте, під час написання листа, козаки вже знову доходили до Стамбула.

За два тижні після другого морського походу, Голуб зібрав ще більше чайок, за свідченнями турків близька 150, за листами Борецького 102. На зустріч до Дніпрового лиману вийшов турецький флот з 25 великих галер та 300 менших човнів (ушкалів). Після кількаденних боїв, козаки пройшли в море і взяли курс на Стамбул. Три дні стояли чайки під турецькою столицею (середина липня). Було захоплено і спалено Фарос та кілька містечок. Були спроби оволодіння арсеналом і «це наповнило страхом цілий Стамбул». Можна зазначити, що в цих походах, проявив себе майбутній Гетьман Грицько Савич Чорний. Проте, участь на морі «антитурецької Ліги» на цьому не завершувалась. За деякий час козацький флот зі 150 чайок, знов рушив до Стамбула. Але, погана погода затримала їх на місяць під Очаковим. Проте, дочекавшись гарної погоди, козаки відплили на Стамбул. Детальнішу інформацію про цей похід джерела не подають. Відомо, що саме тоді полк із 800 козаків діяв на території Криму.

Яким склався 1627 р., для Голуба, не відомо. Оліфер вже був людиною похилого віку, на той час йому вже було близько 80 років. Проте, не зважаючи на вік, Голуб, бере участь у своєму останньому поході на Крим. Боротьба за звільнення Криму з-під Стамбула, знову оживила плани антитурецької Ліги. На прохання Шагін-Герея, допомогти в боротьбі із присланами військами Кантеміра, Гетьман Дорошенко ледь встиг мобілізувати 4-х тисячний загін і рушив на порятунок Хана. Брати Гереї із кількома сотнями прихильників замкнулись у Бахчисараї. Козаки швидким маршем пройшли Перекоп та атакували турецьких вояків, що тримали в облозі Бахчисарай. На р. Салгир відбулась кровопролитна битва. Турки були вщент розбиті, ледь до Кафи втік і сам Кантемір. Проте, козацьке військо теж зазнало утрат. Від турецьких куль загинули Гетьман Дорошенко та Оліфер Голуб. Двоє старих товарищів загинули смертю справжніх козацьких керманичів, знаходячись на чолі війська. Є ряд гіпотез, що Голуб у тому поході очолював нереєстрових козаків, але детальніших звісток не маємо. Не зважаючи на достовірні відомості про смерть Оліфера Голуба під Бахчисараєм, через неуважність деяких дослідників, він інколи опиняється в 1630-тих рр. Пов'язано це із плутанням Оліфера Дзьоболди з Оліфером Голубом.

Із смертю Оліфера Остаповича Голуба, козацький устрій зазнав певних змін. Будучи людиною, яка ще в 1618—1620-х рр. брала участь у створенні антитурецької Ліги, Голуб не покидав цю ідею, як бачимо, до свого останнього походу. Надалі це питання вже не порушувалось і козаки не повертались до персько-татарсько-козацького союзу. Власне, ще за життя Голуба, вдавалось не загострювати соціальних питань в козацькому середовищі. Завдячуючи тому, що цілий ряд Гетьманів, як-то: Голуб, Конша, Дорошенко, Жмайло — були всі з «Сагайдачового гнізда» — конфліктів у володарів булави не помічаємо, а навпаки — гетьманську булаву утримували найдостойніші в тому чи іншому випадку. Із смертю Голуба, козацькі походи на море вже не мали старого розмаху, що у першу чергу свідчить про підміну морської політики козаків — наживою.

Козацький Гетьман, залишався в пам'яті ще довгий час, і вписувався козаками до пом'яників Межигірського монастиря під іменем «Єлєвферій, гетьман».

Постать Голуба, за відсутності великої кількості джерел, оминається дослідниками козаччини. Проте, доля цього Гетьмана ще знайде свого дослідника. Ким же ж насправді був Оліфер Остапович Голуб: Стеблівець, Черняк, Оліваріус де Марконес, Гетьман Олифір.