Одарича не табелювали з 2006 року, а він так просив

Черкаський багатосерійний серіал із зняттям з реєстрації чинного мера Сергія Одарича та його партії вільних демократів успішно завершився для команди чинного мера.

Продовження боротьби двох кланів за управління Черкасами та рівня доступу до бюджету міста чекає нас вже в другому турі, мало в кого є сумніви, що там зустрінуться закляті друзі Сергій Одарич та секретар міської ради Олександр Радуцький. 

Нині в останні дні перед виборами за допомогою власної ТРК ВІККа та всеукраїнських ЗМІ роздув новий серіал «Кримінал рветься до влади». Сьогодні він воліє прикро мовчати, що ще рік тому саме він подав кандидатуру Олександра Радуцького на посаду секретаря міської ради. Тоді дві групи впливу в Черкасах домовилися по-братськи дерибанити бюджет, але непослідовність мера у чисто чоловічих домовленостях призвела до прогнозованого загострення в ході виборчої кампанії. 

Проте вже всі стомилися від цієї боротьби «добра із злом», ми також, тому пропонуємо зробити екскурс у 2006 рік та безпристрасно оцінити роботу чинного мера Сергія Одарича у порівнянні з його обіцянками зразка кандидата 2006 року. Для цього ми взяли його буклет «Черкаси – місто успіху. План розвитку міста на наступні 5 років».

Тоді Сергій Олегович просив зберегти буклет, та оцінити виконання програми табелем і виставити оцінку.

Тож гайда до порівняння, те що обіцялося і те що є зараз. Розпочнемо порівняння з найбільш нереальної програмної обіцянки – автобан Київ-Дніпропетровськ через Черкаси та відновлення роботи Аеропорту.

Тут і пояснювати нічого – ані одного ані другого не виконано і не пахне виконанням в найближчому часі. Та й відверто сказати, ця обіцянка з самого початку була закладена за принципом щоб в брехню повірили треба щоб вона була великою, що що, а такі трюки Сергій Одарич освоїв добре. 

Наступна «принципова» обіцянка – «Так виглядатимуть Черкаські дороги». Фото тексту брошури.

Що маємо на сьогодні? Одна з центральних вулиць Небесної Сотні, що вже говорити про окраїни міста чи прибудинкові території. 

Чи наприклад вулиця Героїв Дніпра на Митниці.

Навіть там де проводився капітальний ремонт вул. Смілянська, проспект Хіміків, вул. Ільїна там суцільні недоорацювання, підрядник наближений до мера виконав ті роботи на яких добре можна було заробити. Підїзди, кармани залишилися недороблені до цього часу. 

Для прикладу зупинка громадського транспорту на вулиці Гололя в самісінькому центрі сьогоднішнє фото.

Незавершений до цього часу капітальний ремонт вулиці Вербовецького (ремонтували перед минулим Новим Роком - ред.)

Наступний слайд нам обіцяв звертаємо увагу капітальний (не поточний) ремонт доріг міста спеціальним асфальтом з геотекстилем який давав би можливість не заглядати до доріг як мінімум 15-20 років. Тут же маємо обіцянку винести автовокзали на окраїну міста, зробити кармани для заїзду громадського транспорту. Мегаобіцянка повністю замінити тролейбусного парку новими тролейбусами які будуть перевозити як мінімуму 50% пасажирів міста.

Що маємо натомість на сьогодні дивимося на свіжих сьогодні зроблених фото. А ось "комфортні тротуари" у центрі міста.

На фото "винесені" з центральної частини міста автовокзали. 

Автостанція з відправки на Київ, Канів біля статуправління. 

Автостанція біля Дружби народів.

З обіцянкою повного оновлення тролейбусного парку також все зрозуміло. Тролейбусним парком експлуатується близько 80 тролейбусів, щодня на лініях 45-50 машин, левова частина з низ застаріла. 15 тролейбусів які придбала Жуковська так і гниють на Азоті вже три роки. В цьому ж році компанія Президента України виграла тендер на поставку лише 8 нових тролейбусів. Але заїдуть на вулиці міста вже імовірно за нового мера. 

Наступний слайд з програми мера зразка 2006 року обіцяє створити суцільне народовладдя в місті – йдеться про те, що громадські слухання місті та в мікрорайонах будуть проходити щомісяця, а якщо треба то і частіше. Без позитивного рішення громади не буде жодного будівництво, рішення громади чи її частини в мікрорайоні, вулиці носитиме силу наказу для міської влади. 

Що маємо на сьогодні – безліч забудов із людськими протестами, забудови берегової лінії Дніпра, безшабашні житлові забудови.

Попри спротив громадськості активно росте забудова на місці скверу за Драмтеатром. 

Вже призабутий скандал із добудовою пивного ресторану Ковбасофф. 

Зовсім свіжозбудований ресторан Фаро на березі Дніпра поблизу Спортлайф і перелік можна продовжувати. 

Наступна басня з програми мера Одарича – біля міськради буде створено потужний інформаційний центр, де можна буде побачити карту Черкас, стратегічний план розвитку міста, усі вільні земельні ділянки які здаються в оренду тощо. Незроблено

Судячи із ще одної обіцянки мера на фініші його першої каденції мали б зникнути побори з батьків у школах і дитячих садочках.

Що маємо на завершення другої каденції? – гроші продовжують дерти вже особливо не ховаючись вивішуючи публічно прейскуранти для батьків. При цьому варто відмітити, що кошти з міського бюджету виділяються. 

Ну і на завершення щоб добре посміятися над нині лібералом (чи ліберастом як його називають опоненти) потужна соцільна замануха для незахищених верств населення – 5% міського бюджету на додаткові виплати пенсіонерам.

Звичайно, що такого не було і не буде ніколи як за мерства Сергія Одарича так і будь-кого іншого. 

На прохання Сергія Одарича зразка 2006 року виставимо йому оцінку за його роботу як він просив, нажаль вона коливається на рівні між 2 з + і 3 з величезним мінусом.

Насамкінець варто додати, що якщо людина вже за два строки не спромоглася хоча б наблизитися до виконання реальної частини своїх обіцянок і вирішення нагальних проблем міста, то навряд чи вирішить їх і за третій строк. Навіть обласний центр Чернігівщини звідки родом Сергій Олегович виглядає куди привабливіше, аніж вільне козацьке місто. 

Виборці ж поставлять свою оцінку вже 25 жовтня, а згодом у другому турі виборів мера, головне завдання зараз для кожного – це забути про розбірки між двома групами господарів міста та подивитися на що вони його спільними зусиллями перетворили.

Хоча якщо дивитися об’єктивно вартість і вплив виборців на кінцевий результат значно зменшився навіть у порівнянні з політичним режимом Тулуба-Януковича, але кожен має виконати свій громадянський обов’язок і проголосувати за гідного, на його думку, кандидата.