Намиви з Хмільківського яру двічі загачували Дніпро.

Холодний Яр є уособленням Черкащини, її духовним та ментальним виразником. І для людини, яка не цікавиться туризмом, він назавжди може залишитися єдиним в свому роді. Але насправді є на Черкащині ландшафтні цікавинки, не менш унікальні ніж Холодний Яр. Серед таких Хмільнянський Яр.

Великий Хмільнянський яр, що входить до списку найбільших ярів Європи, простягається на 10 кілометрів, має понад 500 відгалужень, а периметр його з верхів'ями становить 110 кілометрів. Свою назву яр отримав від села Хмільна, значна частина якого розташована у ньому.

До середини XIX ст. гори навколо Канєва були вкриті лісом, і це зберігало схили від розмиву. Але розвиток на Канівщині цукроварної промисловості, особливо після реформи 1861 р., потребував великої кількості лісу на дрова. Почалося вирубування лісів і, як наслідок, швидкий ріст ярів. Моторошно ставало людям під час злив, які траплялися над ярами літом чи навесні на початку ХХ століття. Шалений потік води гудів і шумів, а підмита земля бухкала об дно яру з такою силою, що відгомін грізної стихії чувся далеко від того провалля. Все це й спричинило "народження" п'яти тисяч ярів глибиною від 25 до 70 метрів. Уже в ті роки такі яруги, як Заводищенський, Ненаситний, Гниловод, Венарський, Удовик, Колончанський, Бражник "розрослися " до таких гігантських розмірів, що на відкритих грунтах там можна було вивчати геологічну будову Землі-матінки. На початку 60-х рр. завдяки зусиллям працівників Канівської гідролісомеліоративної станції вдалося майже зупинити зростання Великого Хмільнянського яру. Вперше спроба зупинити зростання Великого Хмільнянського яру була зроблена у 1903 р. мешканцями Хмільни, які висадили на схилах яру тисячі саджанців дерев.

За спогадами старожилів, Хмільнянський яр не давав спокою мешканцям кількох сіл Канівського району - Хмільни, Конончі, Пекарів, Межиріча. Щорічне заболочення й підтоплення городів стало стихійним лихом. Через ті сюрпризи природи навіть річка Рось змінила своє русло, знайшовши спокійніше місце.

Та найстрашніше - родючу землю зносило не лише в яри, вона стікала крутими схилами, замулюючи і Дніпро, і його притоки. У серпні 1931 року безперервні дощі спричинили такі яружні виноси, що той мул на кілька днів перегородив Дніпро. Така ж точно біда трапилася і в 1934 році. Тоді це вплинуло навіть на судноплавство: пароплави з Києва зупинялися біля колишнього села Селища, а далі пасажири змушені були йти берегом пішки, аби пересісти на пароплав, який підходив до іншого боку "загати" з Дніпропетровська.

Існує думка, що меліоративні роботи у великому Хмільнянському яру частково фінансувалися славетним норвезьким полярником Ф.Нансеном, але документів стосовно цього факту не виявлено. Зате збереглися документи про виділення Канівським земством коштів у 1912-1914 рр. на будівництво водозбірників. Але перші серйозні спроби боротьби з ерозією грунтів були здійснені лише у 20-30-х роках XX ст.

Зараз Хмільківський Яр це чудове місце відпочинку, яке потребує не лише милування, а й обережності. Непоодинокі випадки, що необережні любителі "тихого полювання"  відволікалися від орієнтирів та починали блукати в численних відгалуженнях Яру, глибина якого подекуди сягає ста метрів. Все ж для любителів відпочинку на природі це має бути незабутня подорож.

Ярослав Нищик