Кримінальні будні черкаської міліції

Розміщуємо матеріал про кричущі будні черкаської міліції оприлюднений на сайті Дзвін http://dzvin.org/

Дівчата викликали міліцію у надії що вона їх захистить від бандитів. Натомість вийшло навпаки. З липких лап сексуально заклопотаних «ментів» дівчат більше двох годин виривала мати однієї із них. Насилу вирвала.

Глибоко помиляється той, хто думає, що будні в усіх черкаських ментів сірі і безрадісні. Насправді декому із міліціонерів на роботі не так вже й нудно. Бувають моменти, коли тяготи повсякденної служби компенсують сексуальні ігри із дівчатами з числа тих, хто потрапив під міліцейський ковпак, які і зігрівають міліцейські душі (і тіла) теплом дармового сексу.

Наївні, як діти, міліцейські дружини, випроваджуючи чоловіків на службу, думають, що ті на роботі ризикують головою, борючись із підступною гідрою злочинності та б’ючись над розкриттям заплутаних злочинів. Та їм і на ум не приходить, що благовірний може ризикувати на службі не головою, а трохи іншим органом. І загрожувати йому можуть не злочинці, а хвороби, що передаються статевим шляхом. Темпераментні, чи просто сексуально заклопотані хлопці у міліцейських погонах і справді ризикують здоров’ям.

Троє дівчат і сусідка знизу

Жили-були п’ять подруг – дві Оксани (Ключник і Кудрявцева), Вікторія Тодерюк, Валентина Гук та Олена Клименко. Троє дівчат- вихідці із сіл області, а Олена Клименко та Оксана Кудрявцева – черкашанки. В усіх дівчат доля склалась непроста. Олена і обидві Оксани розлучені, і самостійно виховують малолітніх дітей. Не гладко і у сімейному житті Валі. Живуть із чоловіком, як кішка із собакою, одне за одним померли двоє діток, а тут ще й благовірний отримав умовний термін за крадіжку. Словом, яке там сімейне щастя. Та й хорошою роботою похвалитись не можуть.

Оксана Кудрявцева у декретній відпустці по догляду за дитиною, Оксана Ключник працює на базарі, решта – танцюристки розважального шоу-балету.

Троє подруг Вікторія, Олена і Оксана Ключник через ріелтора орендували квартиру на останньому поверсі п’ятиповерхівки, що на вул. Ватутіна. Вони й гадки не мали, у яку халепу вскочили, підписавши договір оренди. Ну, хто ж знав, що у тій квартирі певний час існував наркопритон, і навіть убивство було. А ще дуже не пощастило із сусідкою знизу. Літня жінка, тільки набачивши дівчат, у перший же день почала лякати їх сином-міліціонером із Києва та вимагати забиратись із тієї квартири під три чорти «чимдуш і по-хорошому». Бо, мовляв приїде син і будуть вам непереливки. Дівчата на ті погрози не зважали. Ну, мало що може намолоти одинока і всім невдоволена жінка? А погрози виявились зовсім і не пустими. В орендованій квартирі їм дали пожити тільки тиждень, хоча заплачено було за весь місяць.

Двоє із сокирою

Чорний вівторок 26 лютого дівчата запам’ятали на все життя, хоча починався він непогано. Зранку подруги всім дівочим колективом виїхали за місто у ліс на уікенд. Палили ватру, смажили сало, гомоніли про своє, словом, відпочивали. Повернулись у місто підвечір. Оксану Ключник лісовий відпочинок зморив, і вона лягла спати, а інші дівчата розбившись на менші компанії, подались продовжувати дозвілля, хто на дискотеку, хто на чийсь день народження.

- Близько четвертої години ранку пробудилась через почуття якоїсь тривоги. Відкриваю очі і німію від жаху. Наді мною стоять двоє чоловіків у чорному одязі, а один ще й сокиру в руках тримає. «Ану тихо будь, і зараз же знімай із себе золото, бо уб’ю», – звелів мені один із чоловіків, приклавши до голови сокиру. Я мовчки зняла і віддала золоті сережки і каблучку. Вони схопили із тумбочки триста гривень (частина моєї зарплати), забрали ноутбук і сумку до нього, в якій знаходились документи на ноутбук, атестат про середню освіту та диплом комерційного технікуму. Добре, що гаманця, де був залишок зарплати – 400 гривень, не знайшли. Розібрали на запчастини мій мобільний, щоб я допомогу не викликала, і вибігли із квартири. Я виглянула у вікно (вікна виходять у двір будинку) і побачила, що біля під’їзду нападників чекало ще двоє у чорному. Разом вони і втекли з двору – почала оповідати Оксана Ключник.

Що не побачили бандити – забрала міліція

Вийшовши із квартири, дівчина побачила що благенькі вхідні двері у помешкання виламано, замка немає.

- Мабуть, вони виламали двері сокирою, але так тихо, що я у вісні нічого не почула. Я розбудила сусідів, розповіла що зі мною сталось, і викликала із їхнього телефону міліцію – ділиться Оксана.

Незабаром у квартиру увійшло кілька працівників міліції і почали проводити слідчі дії та брати у Оксани пояснення. При огляді квартири міліціонери знайшли у нехитрому сховку і чомусь забрали із собою ноутбук Олени, який бандити не побачили.

Хвилин через сорок із дня народження повернулись Валя із Оксаною Кудрявцевою. Валя, після чергової сварки із чоловіком, зазвичай знаходила притулок у дівчат, тому й того дня пішла не додому, а до подруг. У під’їзді їх зустріли правоохоронці. До квартири не впустили, пославшись на те, що там йдуть слідчі дії, і почали опитувати їх як можливих свідків. Близько шостої години ранку міліціонери поїхали у Придніпровський райвідділок, забравши із собою трьох дівчат і залишивши квартиру відкритою. По телефону міліціонери зв’язались із Оленою та Вікторією і звеліли їм їхати у райвідділ. У «Придніпровку» решта дівчат приїхали біля 12-ї години.

Дванадцятигодинний марафон на підвіконні

Допит свідків і потерпілої тривав із шостої ранку по шосту вечора. Дванадцять годин без упину дівчат по одній по кільканадцять разів викликали на бесіду у кабінет на третьому поверсі. У кабінеті сиділо кілька працівників міліції у цивільному. Кабінет більше нагадував прохідний двір, ніж робоче місце слідчого, люди у цивільному заходили і виходили у процесі допиту, і склад тих, хто допитував постійно мінявся. Поки одну допитували, інші дівчата мусили чекати на свою чергу навстоячки у коридорі, де не має ні лавок ні стільців, а тільки одне бетонне підвіконня на всіх. Сиділи на холодному підвіконні по черзі. Отак і провели півдоби без їжі і води, бо навіть до магазину по пиріжок чи по пляшку води із райвідділу не випускали.

Допит – окрема тема. Він чомусь йшов за незбагненним для дівчат сценарієм. Починалось із того, що працівник міліції грубо вимагав від кожної із дівчат віддати мобільний. Правоохоронців чомусь в принципі не цікавила історія із пограбуванням, бо за час допиту ця тема так ні разу і не спливла. Натомість міліціонери одразу почали звинувачувати дівчат у проституції, і змусили підписувати якісь документи, не дозволивши прочитати їхнього змісту.

(До речі, кілька років тому в тій же “Приднепровці” підсунули пакетик з наркотою Сергію Макарову, якого намагалися звинуватити у виконанні замовного вбивства. Звинувачення розсипалося в суді, як картковий будиночок, але нещасливий пакетик свою роль зіграв. Основою для майже дворічної відсидки в місцевому СІЗО став саме він, і саме за цей пакетик Макаров і отримав термін, минулий під час слідства у справі про вбивство кримінального авторитету ” Кігіма”. Вийшовши на свободу, Сергій Макаров емігрував з країни. А уся провина його полягала в тому, що він дав в морду автохуліганові, який виявився ДАІшником і жорстоко помстився за образу.

Хто такий Вася?

- Дуже ображала хамська манера допитів. Ставлення до мене було не як до потерпілої, а як до злочинця. Мене лякали, мені грубіянили. Обзивали проституткою. «Коли ти почала займатись проституцією, а що ти у цьому плані вмієш, скільки і за які послуги береш?», – запитували мене. А я, ошелешена цим сиділа, і не знала що й сказати. А він (один із слідчих, – авт.) мені зразу: «Ти шо, дура, мнє здесь «окуня» включаєш?». Схопив зі столу товстий блокнот, як книжка, і огрів ним мене по голові. «Ану говорі, сколько і за шо бєрьош? І шо ето за дєнгі у тєбя в кошельке? 400 грівен – ето столько стоят твої услугі? І за шо тєбе столько заплатілі? Ти і в рот бєрьош, і в жопу є … ся, да?», – продовжував він. І йому було геть по-барабану, що я йому відповідаю. А я сто разів пояснювала, що 400 гривень, то залишок моєї зарплати. Гроші лежали у гаманці, який бандити не знайшли. Я все одно була для них проституткою. Та якби я знала, що мене міліціонери так гнобитимуть, я б ні за що не кликала б їх на допомогу. А думала б так, пограбували, ну, й Бог із ними, добре, що не зарубали. Я зрозуміла так, що грабіжників міліціонери шукати і не збирались. Поки нас допитували, один із міліціонерів повідомив, що працівники патрульно-постової служби затримали у одному із нічних закладів осіб, схожих за прикметами на грабіжників. Я запропонувала показати затриманих, бо одного із нападників я запам’ятала в обличчя, а іншого могла опізнати по голосу. Однак мені у цьому категорично відмовили, – Оксана Ключник розповіла про методи роботи із потерпілими, які практикують у Придніпровському райвідділі.

Стиль і зміст бесіди міліціонерів із кожною із дівчат на розмаїття не претендував. Кожну із допитуваних обзивали повією, і у розмові із нею виразів не соромились. Як самі міліціонери і пояснили, головний аргумент проти дівчат – це ноутбук Олени, у пам’яті якого міліціонери знайшли приватні фото декого із дівчат. Цього, як виявилось, було цілком достатньо, щоб обзивати дівчат повіями.

У певний момент до слідчих додався ще один персонаж – працівник міліції, якого колеги називали працівником відділу боротьби із торгівлею людьми Управління боротьби із організованою злочинністю. Він залякував дівчат тим, що їхні персональні дані тепер внесено у спеціальний «журнал проституток».

Під час одного з допитів його помічник, який, мабуть, із скромності, умовчав про свої ПІБ і посаду, лякав дівчат, що продасть їх деякому “Васє з Києва”. Особа київського Васі примітна і широко відома у вузьких бандитських, і як виявилося, і в міліцейських колах.

Сутенер з “поганялом” ” Вася” – власник більше десяти підпільних столичних борделів. Виходить, міліція не лише обізнана про його “темні” справи, але і підтримує з ним тісні комерційні відносини? Причому не лише столична, але і провінційна. Але це стане темою окремої статті.

- Він казав кожній із нас, що тепер нам не відкрутитись. Нас зареєстровано як проституток. Також усіх нас примусово сфотографували для фоторяду і відібрали відбитки пальців. Яке вони мали право так із нами поводитись? Хіба ми злочинці?, – обурилась Оксана Ключник. Для неї дванадцятигодинний «марафон» на підвіконні завершився важкою застудою і лікарняним ліжком.

Відпустили дівчат аж близько 18.00. І то після того, як брат Олени Клименко повідомив у прокуратуру про те, що його сестру із не зрозумілих причин тримають у райвідділку.

«Міліцейський суботник»

Та це були ще приказки. Справжня «казка», із елементами трагікомедійного трилера розгорнулась увечері. Всі п’ятеро повернулись у квартиру зі зламаними дверима. Двоє із них, стомлені «марафоном» лягли спати.

- Прокинулась від того, що на мене хтось вилив холодну воду і тягнув за ноги із ліжка. Відкриваю очі, і бачу кількох людей у цивільному. Виявилось що це міліція. Вони увірвались у квартиру, заламали мені руки і без верхнього одягу витягли із квартири. Я впиралась, бо не розуміла, що відбувається. Мене штовхали на сходи і погрожували спустити зі сходів. Так, без верхнього одягу запхнули у міліцейський «Бобик». У райвідділі було ще те «кіно». Нас по черзі заводили у один із кабінетів і… вимагали сексу. Вони так і казали: «Сьогодні, дівчата, будете смоктати»… Один із міліціонерів вийняв із сейфу дві пачки стодоларових купюр (це 20 тисяч) і намагався всунути їх мені в руки. Я до них не доторкнулась. «Чого не береш? Тобі мало? Ти, бачу, дорога проститутка».

Я казала, що буду скаржитись у прокуратуру, а вони мені: «Скаржся куди хочеш, нам прокуратура по х…». Якби не брат і не мама, яка приїхала у райвідділ нас визволяти, нікого не випустили б і зробили б із нами все усе, чого хотіли. Вони не приховували, що хотіли організувати «міліцейський суботник». Я чула, що так називаються безплатні секс-послуги проституток для міліціонерів, які їх «кришують», – розповіла Олена Клименко.

- Близько 20.00 у квартиру вдерлось кілька чоловіків у цивільному. Один із них назвався дільничним і заявив. Все, бл…ді, забирайте свої шмотки, ви тут жити не будете. Міліціонер із четвертого поверху приїхав, і вимагає, щоб ви звідси ушивались. По-доброму, кажу, вшивайтесь, інакше у вас будуть проблеми. Я це вам гарантую», – категорично заявив він і почав виганяти нас із квартири. Нас виштовхали у коридор, звідти на вулицю, і, посадили у «Бобик», відвезли у райвідділ… Мене завели у кабінет, де сиділо четверо чоловіків. Вони обзивали мене проституткою, обіцяли, що змусять мене у них смоктати і вимагали, щоб я написала, що надавала сексуальні послуги за гроші. Підсунули дві пачки доларових купюр, брати які я відмовилась. Це їх розсердило. Один із міліціонерів у цивільному дістав з кобури пістолет, зарядив його і звелів мені ставати до стінки. Я так злякалась, що ледь свідомість не втратила. Я й усвідомлювала, що міліціонер не повинен у мене стріляти, але все одно було дуже страшно. А потім, він раптом змінив поведінку і вже улесливо запитав: «Може вип’єш із нами, чи «трави» хочеш. А може «ширенешся»? У НАС ВСЕ Є. Ну що відсмокчеш? Чи «Нальчик» організуй?». Я від страху притискалась до дверей, міліціонери сміялись, а потім змусили написати розписку, що я не маю до них претензій, – пригадала Вікторія Тодерюк.

«Мене, як і інших, завели до кабінету і там вимагали, щоб я вступала із ними у статевий зв’язок. «Сьогодні про дім забудь. Будеш сосати», – казали мені міліціонери, що знаходились у кабінеті», – написала у заяві до прокуратури Валентина Гук.

У розмові із журналістом вона пояснила сенс дій міліціонерів:

- У мене виникло переконання, що міліціонери хочуть мати власний бордель, і ми на собі відчули, як вони ” вербують” для нього ” кадри”. І саме тому вони влаштували цей цирк вдень, тримаючи нас узаперті в коридорі. Вони 12 годин чекали, що з’явиться наш “дах”, який буде нас від них “відмазувати” і забашляє ментам стільки, скільки потрібно. Ну, не займаємося ми секс-бізнесом, а тому немає у нас ні “даху”, ні сутенерів. Це і вони зрозуміли, тому і вирішили нас “працевлаштувати” у свій бордель. Усі їх дії саме про це і свідчать. Але вони прорахувалися. Ми – не повії, і ми цієї образи так не залишимо, – поділилася Валя.

- Мені міліціонери сказали, що нас привезли у райвідділ на опізнання. У кабінеті міліціонер мене спитав, чи «трахалась» я із 25-річними хлопцями? А до чого тут це?, – спитала я, а він мені так в лоба і заявив: «Так зараз будеш трахатись». Що це, як не прямі сексуальні домагання? А потім ця ж людина змушувала мене написати заяву, що я не маю претензій до працівників Придніпровського райвідділу міліції, – розповіла Оксана Ключник. В один голос дівчата запевнили, що їхній примусовий вечірній «візит» до райвідділку чергова частина не реєструвала. Схоже на правду. Навіщо міліціонерам самим документувати власні ж злочини?

«М..т на сьогодні відміняється!»

Більше двох годин мама Олени Клименко вела «агресивні» переговори із працівниками чергової частини Придніпровського РВ УМВС, вимагаючи негайно звільнити полонених дівчат.

- Мені донька по телефону змалювала картину того, що відбувається у райвідділку. Я приїхала у райвідділ і звернулась до працівників чергової частини. Мені почали розказувати байки, що ні моєї доньки, ані її подруг тут немає. Я їм кажу: «Та нащо ж ви брешете? Мені донька по телефону повідомила, що вона, разом із подругами тут. Що, комусь сексу на халяву хочеться? То я вам заявляю, що про все, що тут ваші працівники роблять із моєю донькою і іншими дівчатами знатиме прокуратура. М…т на сьогодні відміняється. Поки я сперечалась із міліціонерами чергової частини, один із них періодично ховався під стіл і телефонував по мобільному. Мені вдалось підслухати частину розмови: «Випускайте їх, бо тут навіжена мати погрожує організувати перевірку із Києва», – передавав він комусь по мобільному. Зрештою, за дві з гаком години перемовин дівчат випустили, – поділилась мати Олени.

- Якби не Оленина мама, нас точно б не випустили, і змусили задовольняти сексуальні фантазії міліціонерів, – впевнені дівчата.

Повернувшись на квартиру, дівчата зіштовхнулись із новою прикрістю. Замість старих виламаних дверей на вході з’явились інші, замкнені на новий замок. Двері були опечатані, а за ними залишились всі речі і документи дівчат, які не встигли забрати бандити. Власники квартири, які взяли гроші за місяць проживання наперед, і до яких із великим трудом вдалось дотелефонуватись, сказали, що так вдіяти їх змусив дільничний. Мабуть, той міліціонер із Києва, чиїй матері не сподобались квартиранти, які там прожили всього тиждень, якесь велике цабе, раз його волю менти із «Придніпровки» виконують так пристрасно, як в ісламському світі повеління падишаха.

Прокуратура покриває сексуальні витівки ментів?

Заяви про сексуальні домагання ментів у міську прокуратуру Черкас дівчата понесли наступного дня. У фойє прокуратури вони зустріли вже «знайомих» ментів із числа сексуально заклопотаних. Жодними зауваженнями «сторони» не обмінювались.

Віддати заяви виявилось завданням не із простих.

У супереч напису на стенді у фойє, який інформує про те, що прокуратура зобов’язана приймати будь-які заяви від громадян, працівник міської прокуратури пан Коваленко приймати заяви дівчат про сексуальні домагання ментів та перевищення ними службових повноважень навідріз відмовлявся. У середу до пізнього вечора дівчата оббивали пороги прокуратури намарне.

Наступного дня заяви вони понесли у супроводі журналістського десанту у складі двох журналістів «Черкаського Краю» Анатолія Котова та Володимира Лимаренка.

Навіть нас намагались не допустити до в.о. міського прокурора Черкас Юлії Пасічної. Проте довелось.

Юлія Пасічна запевняла нас, що відбулось банальне непорозуміння, пообіцяла «розібратисься з винними», и розпорядилась негайно прийняти і зареєструвати заяви дівчат. Через півтора місяця після описаних подій автор цих рядків отримав листа за підписом прокурора міста О. Маслюк. «У прийомі заяв відмовлено не було. Працівник прокуратури Коваленко просто пояснював громадянкам правила подачі заяви, але його не зрозуміли, через що і виникло непорозуміння». Конгеніально.

Щодо того, як рухається розслідування щодо брудних домагань міліціонерів, автор подавав до міської прокуратури запит, відповідь на який, за тим же підписом не забарилась.

Цитую документ: «До прокуратури міста Черкаси надійшли звернення Кудрявцевої О.І., Ключник О.О., Клименко О.С., Гук В.М. та Тодерюк В.Й. щодо неправомірних, як на їх думку, дій з боку окремих працівників Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області. Вказані звернення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань. На даний час слідчим прокуратури міста Черкаси по вказаному факту проводиться досудове розслідування. По закінченню досудового розслідування буде прийнято рішення відповідно до норм чинного кримінально – процесуального законодавства, про що заявників буде повідомлено. Прокурор міста Черкаси старший радник юстиції О. Маслюк».

Проте, надій на те, що у рамках відкритого кримінального провадження сексуальні «подвиги» декого із міліціонерів отримають адекватну оцінку прокуратури, не багато. До таких роздумів спонукає позиція міліцейського відомства.

У секторі зв’язків із громадськістю коментувати ситуацію відмовились. Мовляв, подано заяви у прокуратуру, от нехай вона і коментує. За коментарями автор звертався і до заступника начальника УМВС України в Черкаській області, начальника кримінальної міліції Леоніда Бойка. Отриманий коментар вразив.

- Жодного повідомлення із прокуратури про те, що відкрито кримінальне провадження щодо неправомірних дій працівників Придніпровського райвідділу міліції до нас не надходило. Ну, і що, що заяви внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань? Ходу їм можуть і не дати. Натомість міська прокуратура погодила відкриття кримінального провадження щодо однієї із згаданих вами громадянок за статтею 301 кримінального кодексу. Підстава – заява від сусідки про те, що згадані особи на орендованій квартирі влаштували притон, – пояснив Леонід Бойко.

Не важко здогадатись, що сусідка, що писала заяву, не хто інша, як мати столичного міліціонера.

Виходить, міська прокуратура приховала від газети інформацію про те, що щодо однієї із дівчат відкрито кримінальне провадження за ст. 301 КК України. Тобто за ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні.

Не має сумнівів і у тому, що менти вирішили зробити «козлом відбувайлом» власницю вилученого ноутбука. От тільки як вони збираються довести, що приватні фото на жорсткому диску комп’ютера дійсно є «предметами порнографічного характеру, призначені до збуту?».

Інакше кажучи, вигороджуючи сексуально заклопотаних ментів, їхні колеги, спільно із прокуратурою зайнялись фабрикацією матеріалів провадження, щоб потім їх же зробити предметом торгу.

- Та гріш ціна вашій службі внутрішньої безпеки, якщо вона досі нічого не знає про події в ” Придніпровці”, або знає, але не діє, – в серцях сказав автор міліційному начальникові Леоніду Бойку. І потрапив в халепу. Виявилось, що служба про все знає і… діє. З чотирма із п’яти панночок встиг поговорити офіцер служби, хтось Саєнко. І після бесіди з ним в стінах обласного УМВС Оксана Кудрявцева і Вікорія Тодерюк написали відмовні заяви, а остання поспішила відкликати заяву з міськпрокуратури.

У спілкуванні з Оленою і Валентиною працівники ” Придніпровки” простодушно” запитали: “Це вам допомагає той журналіст, у якого нещодавно машина згоріла”?. Запевняю: ні у кого з черкаських журналістів, і у мене у тому числі, машина не горіла. Поки не згоріла. Але якщо, не дай Бог, згорить, хоч знатиму, звідки ноги ростуть: з ” Придніпровки”?

Між тим, нагадаємо, що менти з ” Придніпровки” і раніше вже потрапляли в сексуальні скандали. У 2010 році черкаська і центральна преса писала про те, як працівники згаданого райвідділку, щоб покращити статистику розкриття злочинів, підклали двох неповнолітніх дівчат під міліцейського стукача, і оплатили секс із ними. Потім одну із дівчат звинуватили у звідництві… Цю мерзоту працівники міліції назвали «документуванням».

Настійно рекомендую ознайомиться з цими публікаціями і працівників відділу внутрішньої безпеки обласного УМВС, і міськпрокуратури. А керівництву обласного УМВС давно слід уважно розглянути ситуацію в ” проблемному” Придніпровському райвідділі. Аж надто часто воно “засвічується” в різних скандалах взагалі і сексуальних зокрема.

Траходром «Синій жеребець»

…Історії про «кришування» проституції правоохоронцями українська преса друкує від часів здобуття Україною незалежності. Проте жодних змін не відбувається. «Заплямовані» веденням секс-бізнесу правоохоронці завжди щасливо уникають відповідальності і підпільні борделі подовжують працювати, забезпечуючи «шишок» у погонах, віллами, «лексусами» та розкішним життям.

Тож, якщо побороти явище не можливо, його слід узаконити. І нехай «позитивний» досвід «Придніпровки» наповнює бюджет. Над входом до райвідділку можна причепити уточнюючу табличку, приблизно такого змісту: «Придніпровський РВ УМВС», із 20.00 по 6.00 у межах райвідділу працює «Траходром – порностудія «Синій жеребець». Записані на відео сексуальні ігри хлопців у синій міліцейській уніформі, на фоні обідраних стін кабінетів, у любителів порно користуватимуться особливим попитом. Нехай «жеребці у погонах» самі заробляють гроші в скарбницю і хоч якось виправдовують своє існування…

Автор Володимир Лимаренко

Останні новини

301 Moved Permanently

301 Moved Permanently


nginx