То хто ж кому чинитиме провокації 18 травня в Києві?

Відслідковуючи новини "малої Батьківщини" Волині натрапив на цікавий, а в дечому і резонансний матеріал. Погляд за паркан політичного лицемірства. Власне далі розміщую матеріал, що міститься на "Волинському інформаційному порталі"  та має назву "Яценюк 18 травня штовхає учасників фінальної акції «Вставай, Україно!» на провокації". Загалом перше враження від заголовку було настільки негативне, що я його прочитав. Не пожалкував. Далі мовою оригіналу.

18 травня Яценюк і «побратими» здійснять спробу реанімувати мертвонароджене дитя під назвою «Вставай, Україно», не виключаючи при цьому провокацій задля отримання такого необхідного широкого розголосу і негативного резонансу.

Ні для кого не таємниця, що задекларована мета акцій «Вставай, Україно!» з тріском провалилась. Україна просто не встала, бо люди дуже добре розуміють, що т.зв. «об’єднана опозиція» ніщо інше, як тріумвірат невдах та політичних інтриганів. Фактично змусивши Кличка і Тягнибока підписатись під завідомо провальним проектом, Яценюк загнав себе у глухий кут, не досягнувши ні масовості, ні необхідної йому електоральної підтримки.

Хапаючись за останню соломинку і не усвідомлюючи негативних наслідків для довірливих учасників акції, А.Яценюк зараз терміново переформатовує план акції, під вигаданими приводами змінюючи маршрути пересування колони і об’єкти для блокування, тим самим штовхаючи простих людей на небезпеку. Задля цього Яценюк, разом із депутатами, погодився навіть на спуск під землю, себто в метро, для особистої агітації людей напередодні акції 17 травня.

Окрім спроб прориву міліцейських кордонів біля Адміністрації Президента, Парламенту та Кабміну, польові командири розглядають можливість атаки «в лобову» на антифашистський марш, який у той же день буде проводитись у Києві. А це уже нагадує громадянську війну, коли на емоціях негативу брат йшов на брата, а батько на сина. Чим усе закінчилось, свідчить історія.

Водночас, задля набуття резонансу акції, насамперед гострих і радикальних подій, які можуть її супроводжувати, 15 травня Яценюк зустрівся із рядом «опозиційних» журналістів - Найємом, Лещенком, Лігачовою, Скоропадським та іншими, відомими своєю непримиренно-комерційною позицією, яким дав чітке орієнтування на запланований резонанс – «Нас будуть бити, серед нас будуть народні депутати, яких зупинятиме «Беркут», ми будемо проривати кордони! Ваше завдання – щоб усі перешкоди влади у проведенні акції почув і побачив світ».

Щось пригадується мені з тієї ж революційної епохи, коли більшовики першочерговими об’єктами вважали телефон, телеграф і вокзали. Себто засоби комунікації. А уже від того, як буде подано картинку про розбиті носи і поламані ребра, а вони, за задумом Яценюка, повинні бути побитими і поламаними обов’язково, залежатиме успіх акції. Відомо ж, що кров для натовпу, це сигнал для масових заворушень.

От тільки чи віддає собі об’єктивну оцінку Арсеній Петрович, штовхаючи народ на злочин. І чи усвідомлюють журналісти, заздалегідь налаштовані за купку доларів вишукувати кров, що вони порушують власні промовисті заклики про об’єктивність висвітлення інформації і неупередженість у її подачі. Однак це ще далеко не апофеоз журналістської думки – як варіант отримання необхідних «гарячих новин з фронту», Яценюку було запропоновано радикалізувати події, провокувати сутички, які ляжуть в основи сюжетів про «безчинства влади». В доповнення Арсенію Петровичу запропонували 2 червня п.р. (за підрахунками, у цей день завершується строк легітимності діючого складу Київської міської ради), відізвати своїх депутатів з вказаного органу та заблокувати його роботу шляхом захоплення приміщення КМДА. А це уже кримінал чистої води. Однак не для «недоторканого» Яценюка.

«Фінальна пісня опозиції», за задумом пацифіста і віруючого Арсенія Петровича, має стати свого роду каталізатором народного гніву і вивести людей на вулиці. Однак є велике сподівання, що гіркий досвід «папєрєдніка» Ющенка і зневіра людей у політиканах, усунутих від влади, не дозволять влаштувати підбурювачам чергову наругу над совістю і здоров’ям киян і гостей столиці. Та й не такі уже сліпі українці, щоб власними поламаними ребрами і розбитими носами простеляти дорогу до «політичного раю» провокаторам і політичним трупам.

Від себе обіцяю, що 18 травня буду в Києві, і черкащани  дізнаватимуться правду про події та причину того що буде відбуватися в таборах непримеренних суперників.

Ярослав Нищик

Останні новини