Казкова історія про Черкаського "помагая" або "герой нашого часу"

Резонансні мажорні, чиновницькі, суддівські ДТП стали нормою нашого сьогодення. Стали прикладом безкарності та вседозволеності певної суспільної верстви – такої собі касти «недоторканих». Яку складають високопоставлені чиновники, судді, прокурори, просто мажори. Людина яка потрапляє до складу цієї касти, дуже часто отримує «безліміт» на помилки.

Останнім яскравим підтвердженням існування такої касти є резонансне чиновницьке ДТП.

Як спочатку інформували у ДАІ, 1 червня близько 23.00 в Черкасах на перехресті вулиць Смілянської та Оборонної, водій автомобіля «Хюндай-Туксон», 31-річний житель м. Черкаси, скоїв наїзд на 32-річну місцеву жительку, яка перебігала проїжджу частину вул. Смілянська по пішохідному переходу. Внаслідок пригоди пішохід отримала смертельну травму. 

З власних джерел в Черкаській ОДА (зараз про цей випадок в самих стінах місцевого «білого дому» не говорить лише лінивий із затамуванням подиху чекають відповіді на питання – що ж буде?), за кермом «Хюндай-Туксону» перебував директор Департаменту з суспільно-політичних питань та регіональної політики Черкаської обласної державної адміністрації, один із заступників обласної організації Партії регіонів Вадим Береза.

Зараз все дуже схоже на те, що справу намагаються «зам’яти». Але ми пропонуємо абстрагуватися читачу від цієї людської трагедії і поринути в недалеке минуле, щоб прочитати казку Вадима Олексійовича Берези. Оскільки Вадим Олексійович за своїми розумовими здібностями та професійними навиками набагато більше вартий ніж наприклад, нехай не ображається, Ольга Сисоєва. Та його особу не заслужено забувають як місцеві так і всеукраїнські ЗМІ, причому привід куди кращий ніж у пані Ольги – резонансне ДТП. 

Його шлях до вершин місцевого політикуму не скажемо, що був простим і підкидав майбутньому хлопцю неприємні несподіванки та перешкоди які його досить добре загартували та додали натхнення для досягнення життєвих цілей.

Своє свідоме студентське життя наш герой розпочав з активної громадської роботи в студентському середовищі на факультеті романо-германської філології Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, з початку нового тисячоліття. Там він чи то засвітився своїми неабиякими організаторськими і розумовими здібностями, чи разом з цим можливо мав і «добру руку», але успіхи його і як студента і як активіста були неабиякі і він не покидав дошку пошани. Одним словом - активіст, спортсмен і просто красень. 

Слід віздзначити ріст його як людини і особистості складався у добре злагодженій педагогічній системі ректора Кузьмінського А.І. Яка поряд із високими знаннями та уміннями, вимагала і значної вправності у підлабузництві, особистій вірності та можливості виконати будь-яке поставлене завдання. З цим проблем у героя нашого матеріалу не було, з часом він лише удосконалював свої знання та вміння у педагогічному домі великого педагога сучасності, двічі ректора, а дуже скоро і почесного громадянина Черкас – Анатолія Івановича. 

Поряд з гідним представництвом свого альма матер на різного роду науково-практичних конференціях, Вадим Олексійович взявся за «розвиток» студентського самоврядування. Звичайно ж за завданням своїх педагогів. Ну який же може бути європейський університет який впевнено торує шлях до Болонської системи і без студентського самоврядування? Але «педагогічний храм» Кузьмінського А.І. міг дозволити існування лише «правильного» самоврядування «неотесаних» студентів. 

Тому саме Вадим Береза став допомагати адміністрації «розвивати» такий важливий гуманітарний напрямок серед студентства – організував студентську раду, яку ж сам і очолив. Звичайно після цього реального самоврядування не побільшало, але принаймні бутафорію було створено. Вадим Олексійович став незмінним головою студентської ради. Правди ради, варто сказати, що студентська рада Вадика вже не була такою бездіяльною – організовувалися концерти, свята, але з захистом реально порушуваних прав студентів було сутужно. Коротко кажучи – це був міні комсомол в середині вузу, що цілком задовольняло адміністрацію та сіре студентство. 

Саме в цей час метикуватий хлопчина зміг отримувати хоч не великий, але матеріальний зиск від своєї громадської посади. Наприклад від співпраці з розважальними закладами міста при організації тематичних заходів, - день студента і таке подібне. Але звичайно він розумів, що це не його рівень, а головне він розумів, що потрапив в перспективну команду. 

На здібного молодого студента, якого вже чекало місце викладача університету, а в подальшому стрімкий кар’єрний злет за підтримки Юрія Васильовича Тимошенка та Анатолія Івановича Кузьмінскього прийшов тяжкий 2004 рік – часи «помаранчевої чуми». Яка тоді «скосила» не одного заслуженого і перевіреного часом апологета кучмівської системи, яка працювала на Віктора Януковича. 

Хмари почали збиратися і над ректором Кузьмінським А.І., який вперто не визнавав факту ідеологічної роботи на «грані фолу» із студентами під час президентської кампанії 2004 року. В результаті перманентних акцій обурених студентів які закінчилися голодуванням, ректора «пішли». Але з ним до останнього був герой нашого матеріалу. Він в статусі представника студентів вузу, як міг відчайдушно допомагав рятувати ректора – навіть організував «голодування» студентів на підтримку ректора, зібрав майже 3 тис. підписів студентів «за ректора» та переконував губернатора Черевка О.В. у необхідності збереження на посаді ректора саме Анатолія Івановича.

Але це не допомогло «непотопляємый» ректор пішов на дно. Хоча як показали подальші події не надовго.

Після тимчасового відходу Анатолія Івановича (березень 2005), Вадим Олексійович «окопався» на рідному факультеті романо-германської філології, який був чи не найбільшим прихильником старого ректора, вже в якості викладача. Це був період затишшя, невизначеності та неприємного очікування.
Значно покращилися справи у «героя нашого часу» з поверненням Анатолія Івановича на посаду ректора Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького. Хоча «помаранчева чума» ще не була подолана в рамках країни, але її побороли в окремо взятому університеті. 

В цей час Видим Олексійович продовжує викладацьку діяльність та зрозуміло, що на викладацьку зарплату далеко не заїдеш. Тому за підтримки неабияких знайомств наш герой організовує рекрутингову фірму, що дає можливість трохи покращити власне матеріальне становище. 

Разом з тим, підходили Президентські вибори 2010 року і на прохання Анатолія Івановича, Вадим Олексійович включився в активну організаційно-політичну роботу та допомагав регіоналам кувати перемогу Віктора Януковича. 

Після перемоги Віктора Федоровича та приходу на Черкащину Сергія Борисовича Тулуба, плоди невтомної праці не змусили себе довго чекати. Вадим Олексійович за рекомендацій Анатолія Івановича та Юрія Васильовича зайняв чільне місце серед місцевого політикуму, обіймаючи як важливі державні посади, так і високі посади в обласній організації Партії регіонів. 

Молодий та здібний, він одразу сподобався Сергію Борисовичу, а головне, що сподобалося губернатору – це те, що хлопець міг виконати будь-які, навіть найделікатніші завдання. Тому Вадим Олексійович з приходом губернатора Тулуба міцно прописався в обоймі місцевої вищої політичної ліги. Поряд з численними професійними досягненнями нашого героя по розвитку молодіжної та гуманітарної політики в області, окремо стоять його неформальні досягнення. Зокрема вміла організація та курування «добровільними» народними дружинами «тулубюгенду». 

Новий очільник області очевидно гідно оцінив неабиякі здібності Вадима Олексійовича, оскільки за час перебування його у вищій лізі черкаської політики були вирішені і матеріальні проблеми. Зокрема вирішено «квартирне» питання та й автомобіль на якому їздив наш герой не з найдешевших - Хюндай-Туксон, ціна якого стартує з 174 тис. грн. 

Проте чорним днем у цій світлій історії, стала ніч з 1 на 2 червня цього року. Коли наш герой на пішохідному переході збив на смерть людину. Після цього очікувано, здійнявся інформаційний резонанс, представники ЗМІ намагалися і намагаються отримати офіційну інформацію. Однак інформацію щодо персональних даних осіб учасників ДТП отримати не вдається. 

Наразі проводиться всебічне, неупереджене, об’єктивне слідство, призначено ряд експертиз, як технічних так і судово-медичних. Згідно висновку судово-медичної експертизи водій автомобільного засобу на момент скоєння ДТП був тверезим, - повідомляє прес-служба УМВС України.

Головний меседж в цьому повідомленні – це те, що водій був тверезим. 

Певний час дана справа знаходилась на вивченні в органах прокуратури, куди була направлена на їх вимогу. Наразі з додатковими вказівками справу повернуто для подальшого розслідування до СУ УМВС України в Черкаській області. Зараз слідство встановлює всі деталі та обставини цієї справи. Контроль за проведенням слідчих дій здійснюють органи прокуратури, - також інформує прес-служба УМВС України.

Постає запитання, - що ж вивчала прокуратура і які такі додаткові вказівки надала? Мабуть здогадатися не важко. Ми викладемо свою версію та підведемо проміжні підсумки.

1. Очевидно, беручи до уваги різні джерела інформації, за кермом автомобіля який завдав смертельних травм 32-річній жінці був саме Вадим Олексійович Береза.

2. Однозначно, що особу такого рівня як Вадим Береза, який безперечно нележить до еліти місцевого політикуму, дуже багато знає і на ньому так би мовити багато чого зав’язано - точно «відмажуть» від будь-якої відповідальності. 

3. Головним запитанням зараз у цій резонансній справі є питання – як саме будуть «відмазувати» чиновника і партфункціонера? 

4. Скоріше за все, оперативна команда по «очищеню» чиновника, яка за нашою інформацією вже створена на самому найвищому рівні, за вказівкою Сергія Борисовича, буде діяти наступним чином. 

5. Будуть щедро фінансово мотивовані родичі загиблої, щоб не виявляли жодних претензій в тому числі і через ЗМІ. 

6. Оскільки в даному випадку стоїть питання не лише притягнення до відповідальності винної особи, а й фактичне руйнування кар’єрних перспектив Вадима Олексійовича, то буде проведена активна робота по пошуку добровільно «винної» особи. Яку також буде максимально фінансово промотивовано. Вадим Береза не може собі дозволити визнати факт своєї присутності за кермом автомобіля, адже навіть якщо експертизи доведуть, що винна загибла – це всеодно вбивство і все одно хоча б умовний, але термін. А це крах кар’єри. 

7. Для добровільно «винного» всі експертизи буде проведено так, щоб відповідальність була мінімальною. 

8. І насамкінець «добровольця» представлять представникам ЗМІ – щоб затулити рота хоча б таким способом. Всі мають залишитися задоволеними. 

Насамкінець хочеться сказати декілька слів на захист Вадима Олексійовича. Він не мажор, дуже розумна, цілеспрямована людина і така біда може статися з кожним. Але він людина свого часу, герой свого часу, тому сповна використає всі можливі важелі для того щоб пройти цю чорну смугу у власному житті. Кожен з лютих критиків, обурення і критика яких є природною і правильною, має відповісти сам собі на запитання – а як я вчинив би на його місці? Чи використав всі можливості щоб себе врятувати? Відповідь мабуть тут очевидна – тому що інстинкт самозбереження один з найсильніших природніх інстинктів. 

Інша справа, що суспільна система така, що не обмежує, а породжує безкарність. І цю систему сформували і формуємо ми пересічні громадяни в тому числі – даючи і беручи хабарі, закриваючи очі на беззаконність поруч з нами, стоячи осторонь будь-яких проблем доти поки вони нас не зачеплять. 

Підготував: Олександр Безпрозванний.

Останні новини