Користувацький вхід

Кавалер Святого Георгія з Хлистунівки.

Народився Юрій Салій в простій селянській сім’ї в с. Хлистунівка на Городищині в  1886 році. По досягненні повноліття Юрія призвали до царської армії. За словами дочки, Віри Юріївни (нині вже покійної), служив молодий солдат у Самарі в артилерійській частині адьютантом у одного генерала. Саме він і навчив хлопця грамоти.

Юрій сповна віддячив своєму благодійникові. Під час Першої світової війни він двічі, ризикуючи життям, рятував генералові життя. За ці та інші подвиги Юрій отримав бойові нагороди. Особливо цінні з них – чотири Георгіївські хрести. Ця відзнака ордена Святого Георгія була найвищою нагородою, яку міг отримати солдат чи унтер-офіцер. Георгіївські хрести мали чотири ступені. Нагородження відбувалося тільки почергово і починалося з найнижчого IV ступеня. При цьому хрести IV і ІІІ ступенів виготовлялися зі срібла, а ІІ і І ступенів – із золота.

У 1918 році, по закінченні війни, Юрій повернувся в село з нагородами. Саме тоді була зроблена віньєтка, на якій ми бачимо погруддя Юрія Яковича в чорному профілі з чотирма хрестами і п’ятьма медалями. Ця віньєтка збереглася, а от аналогічне фото з бойовими нагородами, яке добре пам’ятають члени родини, на жаль, не збереглося.

Після війни Юрій одружився. Його дружиною стала дівчина Палажка, яка працювала служницею священика у сусідньому В’язівку. У подружжя народилося троє дітей.

Проблеми розпочалися у 1920 році, коли остаточно утвердилася влада більшовиків. Юрія забрали до Черкас і посадили у в’язницю. Відсидів він там рік...

Під час Голодомору Юрій Якович їздив з товаришами у Середню Азію, щоб придбати борошна. На продовольство обміняв один зі своїх Георгіївських хрестів. Щоправда, після повернення в Україну у Салія все борошно відібрали.

Інші три хрести були сховані в хаті під стріхою. Хизуватися ними чи відкрито зберігати тоді було небезпечно. Герої царського часу не були в пошані. Через декілька років сталася пожежа. Стріха згоріла, і дах треба було перекладати. Орденів не знайшли...

У роки Великої Вітчизняної війни Юрій Якович перебував в окупації. За віком його до армії вже не брали, а тому господарював удома. Напередодні звільнення фашисти змусили його підводою возити харчі зі складу в Млієві до Хлистунівки для оборонців мосту через річку Вільшанку. Більше тижня Юрій Салій виконував цей примусовий обов’язок, а одного ранку не виїхав з двору. Того ж дня на подвір’ї з’явився німець і побив Салія нагайкою. Під час цієї екзекуції Юрій Якович втратив око.

Після війни Юрій Салій уже не працював. Порався по господарству, багато читав і онуку Олю навчив читати ще до школи. Помер Георгіївський кавалер у 1972 році, на 86 році життя.

Джерело "Прес - центр"

Останні новини