Гриценко: "Події на Грушевського спровокували лідери опозиції"

Відомий Фейсбучний революціонер та опонент Арсенія Яценюка, народний депутат який вирішив скласти депутатські повноваження, Анатолій Гриценко, висловив своє ставлення до спроби штурму Урядового кварталу. 

Гриценко не вважає учасників штурму провокаторами якими їх охрестили три опозиційні богатирі.

- Ніякі вони не провокатори! Навпаки, абсолютно нормальні й правильні хлопці з дівчатами. Які вболівають за країну не менше, якщо не більше, ніж партійні лідери на сцені. Чому вони пішли на Грушевського? До пустої будівлі Ради? Без жодного реального плану? Без жодного шансу на успіх? Ризикуючи собою? Знаючи про оті диктаторські закони? По суті на безглуздий і невірний крок? Моя відповідь - від розчарування і відчаю, - констатує Гриценко.

Нардеп підтримує позицію висунення єдиного лідера.

- І от сьогодні, зі сцени Автомайдан озвучив абсолютно вірну пропозицію - замінити трійцю однією відповідальною особою, і цей виступ Автомайдану був чи не єдиним який Майдан зустрів тривалими й неодноразовими оплесками. І що було далі? Виходить вождь, озвучує черговий ніякий план дій, його Майдан освистує, але водночас цей вождь - називає Автомайдан провокаторами?! Реакція Автомайдану була емоційною й миттєвою: якщо ви, вожді, прийшли на Віче й далі продовжувати жувати соплі, то тоді ми самі маємо діяти. І вони пішли діяти, імпульсивно, неефективно, ризиковано, прогнозовано безглуздо. Як могли...- аналізує Гриценко.

Гриценко також додає, що намагався зупинити штурмуючих, але йому це не вдалося. Загалом він не вважає спробу штурму ефективною оскільки нібито не було шансу на перемогу.

- Очолити й повести на штурм самому? Я людина відповідальна і зробити цього не міг в принципі. Можу повести і поведу людей, ризикуючи й собою, але - лише на вірну справу, заради якої дійсно підняти людей варто і на справу, що має шанс завершитися успіхом, - зазначає Гриценко.

Саме така позиція Анатолія Гриценка лише засвідчує, що він є частиною цієї псевдоопозиційної системи. Представники якої не можуть взяти на себе відповідальність у ключовий, визначальний момент. А чекають вірного шансу, щоб вже точно була перемога. Така позиція лише засвідчує неготовність безапеляційно відпрацювати і душою і тілом на майбутнє країни. Політичний, а тим більше історичний процес не складається лише з перемог, інколи потрібно пройти через можливі й імовірні поразки і ризик втратити все. Серед цілої когорти так званих опозиційних лідерів різного штибу ми не побачили жодної людина яка б змогла взяти і очолити штурм.