День Перемоги в Смілі: карнавал безглуздості.

День Перемоги в Смілі відсвяткували з "небувалим" розмахом. Власне я ще пам"ятаю часи, коли в місті стояла військова частина самохідників і малеча, серед якої був і я, лазила по самохідках, танках, БТРах та БРДМах. Вся ця техніка стояла на свято в міському парку. Якось провели показовий бій, де кілька десятків солдат із танками атакувала артилерійську позицію. Використовували холості патрони та вибухові пакети. Проте все в далекому минулому. І ветеранів все менше. 2009 року помер мій дідусь, який закінчив війну капітаном, мав два поранення та два ордени. Власне він і був останнім моїм знайомим учасником бойових дій.

9 травня цього року в Смілі відзначили парадом. Очолив колону УАЗик Смілянського військомату, в якому знаходився СПРАВЖНІЙ учасник війни. За ним рухався БТР в незрозумілому розфарбуванні. Нещодавно мені розповідали, що таку машину придбав один з місцевих багатіїв. Очевидно він її і надав для святкування. А колір пояснюється тим, що машина має літати високо в небі та не виділятися на його фоні.

Очолили колону підстаркуваті дядьки в футболках з надписами, за які в якій - небудь Румунії чи Угорщині відбувся в кращому випадку набитою мордою обличчя. Ну і куди ж без червоних прапорів та атрибутики Комуністичної партії України. Адже це Петя Сіманєнка особисто штурмував Рейхстаг. Має право. Поряд з цією кольоровою вакханалією міський голова Вадим Решетняк, який несе з помічником вінок.

Ну і куди ж без ряжених. Діди, які за віком на фронт не потрапили, бо тому хто в 1945 році призваний  в армію 18-річним зараз 85 років. Це був останній військовий призов. А тому поодягали ювілейні медалі, орден Великої Вітчизняної Війни, який Брєжнєв в 1982 році навішав всім (батько казав, що мій дід свій орден, отриманий в 1944 році, після вручення показушних орденів, ніколи більше не вдягав), начепили полковничі погони і вперед, розповідати молодому поколінню, про те як героїчно били фашистів під мамкиною спідницею.

Долучилися до вшанування військові та воїни-афганці, які пройшли трьома "коробками". Ну і власне покладання квітів до Могили Невідомого солдата, де до такої дати запалав Вічний вогонь.

А далі все. Гуляй народ, веселися. В Нижньому паркові кілька десятків палаток, де запросто можна придбати пиво, горілку, шашлик, але вже в 12 годин закінчилося морозиво. Концерти самодіяльних колективів, які співали все що завгодно, але аж ніяк не звичні для такого свята пісні. Поставили палатку, де ряжені ветерани в компанії міського голови та керівництва сьорбали "наркомівські". Дорогі автівки, які поставили прямо на газон, армійський КРАЗ, якому 30 років, та прапорщик, який в післяобідній час був чи не єдиним тверезим військовим на святкуванні, що потрапив на очі.

Центр міста окупували стрітболісти, які під гучний "пум-бумс, йоу" репера-ведучого, кидали м"яча в корзину. Теж дуже патріотично та пізнавально. Схоже, що якщо щось станеться зі щитом для гри, то в Смілі настане культурний колапс, адже жодне свято не відбувається без патлатих стрітболістів.

Загалом кожен отримав що хотів. Комуністи пронесли на трухлявих древках трухляві ганчірки трухлявої ідеї. Міська влада посвітилася між рядовими громадянами та показала свою близькість до проблем цього ж народу. Ряжені ветеринари  вийшли отримати чужі квіти та слова подяки, адресовані не їм. От тільки справжні ще живі учасники боїв страшної війни виявилися нікому не потрібні.

Фото інтернет - ресурсу "Сміляночка".

Останні новини

301 Moved Permanently

301 Moved Permanently


nginx