Черкаський блогер Остап Неділько про Юлю, волю та Євросоюз.

В українському політикумі та ЗМІ тільки й розмов, що про лікування Юлії Тимошенко за кордоном та про підписання угоди з ЄС. Про це говорять Пет Кокс і Олександр Квасневський, які вже понад рік працюють в Україні щодо вивчення проблеми вибіркового правосуддя. Про це говорить комісар з питань розширення Європейського союзу Штефан Фюле, водночас з оптимізмом оцінюючи перспективи підписання угоди про асоціацію між Україною і ЄС. Про це теревенять на ток-шоу, у соцмережах, на кухнях, у маршрутках та на базарах.

Проте досі ще не відповів на одне, але дуже важливе питання: за якими законами сьогодні можна звільнити Тимошенко? Як дати Юлі волю, узгодивши це із законом?
А ще – хто має внести цю ініціативу до парламенту?
Адже можна довго скандувати «Юлі – волю», ночувати під лікарнею у Харкові, але й пальцем не поворухнути, аби щось змінити у законодавчому плані. І про таку ініціативу мають потурбуватися, передовсім ті, хто називає Юлію Тимошенко своїм лідером – тобто, нардепи від «Батьківщини».
У опозиції один час говорили про звільнення екс-прем’єра шляхом декриміналізації відповідних статей КК України (ст.ст. 364-365). Проте, як відомо, в нашій країні за цими статтями КК України покарані та відбувають покарання сотні засуджених. Тому, «як не крути», а питання знову ж таки виходить із юридичної у політичну площину.
Але й вигадувати велосипед не потрібно. За словами досвідчених юристів, такі приклади є у законодавстві Польщі, Норвегії, Естонії, Болгарії. І йдеться про внесення у закони поправок стосовно “переривання” (відстрочки) відбуття покарання засудженими в окремих подібних випадках без звільнення від цього покарання, а також відносно надання можливостей лікування таких осіб за кордоном.
Але лікування Юлії Тимошенко за кордоном може стати прецедентом – інші ув’язнені також можуть вимагати такого права, і будуть цілком праві у своїх вимогах.
Тому й держава Україна має отримати якісь гарантії, що відстрочка у покаранні буде використана саме для лікування, а не інших цілей, а також, що засуджений повернеться після лікування для продовження відбуття покарання, призначеного судом.
Що ж мається на увазі під такими гарантіями? Юридичною мовою це:
- прийняття на себе засудженою особою перед судом зобов’язань не лишати місце лікування, використовувати відстрочку виконання вироку виключно з метою лікування і повернутись для продовження відбуття покарання після завершення відстрочки;
- згода іноземної держави на прийняття засудженої особи для лікування. Моніторинг виконання взятих на себе засудженою особою зобов’язань і надання відповідної інформації Україні, а також гарантування повернення засудженої особи в Україну після закінчення відстрочки;
- можливість відміни відстрочки виконання покарання судом у випадку невиконання засудженою особою взятих на себе зобов’язань.

Окрім того, засуджений і за кордоном залишається засудженим, і державі необхідно мати інструмент впливу на нього попри відстань і кордони.
Також юристи радять вже існуючі механізми екстрадиції і міжнародної правової співпраці доповнити можливістю притягнення таких осіб до відповідальності у заочному порядку. Це вже є у Швейцарії, Франції, Італії.
А ще у поміч нардепам - міжнародні стандарти проведення подібних процедур, які формалізовані в актах Комітету Міністрів Ради Європи (рекомендація № 6 R (87) 17 “Стосовно спрощення кримінального судочинства”; резолюція 75 (11) “Стосовно критеріїв, які регламентують провадження, здійснюване за відсутності звинуваченого”).
Є така практика і у Європейського суду з прав людини, яка припускає використання саме таких процедур, наприклад, за справами “Шомоді проти Італії”, “Меденица проти Швейцарії”.
Але, попри заочне притягнення до відповідальності відповідач обов’язково має адвоката й усі можливості захистити себе та дотримання своїх прав.
Питання тільки – чи готова опозиція до такого компромісу, який відкриє Україні шлях до ЄС?
Остап НЕДІЛЬКО
 

Останні новини