Алкоголізм! Батьки і діти!

Формування особистості зумовлені не лише віковими особливостями розвитку, а й соціальним середовищем і обставинами.

Головним соціальним осередком дитини є сім’я, де задовольняються її основні потреби: як матеріально-побутові, так і потреби в емоційній підтримці та прийняті, в симпатії. Але є діти які входять в „групу ризику” – це діти батьків хворих алкоголізмом. По алкоголізації та цілому ряду емоційних та фізичних порушень ці діти перші в „групі ризику”.

Неспроможність батьків виступати повноцінним зразком відповідальної поведінки та відхилення від функцій соціального контролю за дитиною призводить до порушень у розвитку дітей: нервово-психічного дискомфорту, спотворені моральні уявлення, породжують стресові стани, призводять до неврозів, замкненості, уповільненого психічного розвитку.

Алкоголізм – це прогресуючий патологічний процес, який змінює не тільки залежну людину, а і її оточення. Наслідки залежності впливають на формування особистості та її подальше життя. Для того, щоб пережити непослідовність та непередбачуваність в поведінці дорослого, дитина обирає для себе властиві тільки її засоби захисту, якими і користується все подальше життя.

Наприклад, немає чітко обмеженого особистісного кордону – де починаються „інші” та закінчується власне „Я”. Такі діти як правило стають созалежними, їх інтереси ігноруються, а усвідомлення себе як особистості відсутнє. З кожним роком дитині стає все важче і важче жити в родині, в якій п’є хтось із батьків. Період раннього дитинства минув - коли його батько був „найсильнішим”, а мати „найпривабливішою”, нерозуміння що п’яний дебош батьків це сором. В віці восьми-десяти років дитина починає критичніше відноситися до своїх батьків. Вона ще любить батьків безумовно і прагне ними пишатися. А з іншого боку, дуже важлива точка зору однолітків. І ось виникає закрита сімейна система.

Основні правила сімей алкоголіків: - Не довіряй!!! - Не смій казати про справжні проблеми!!! - Не смій відчувати!!! Жорсткі правила родин алкоголіків та постійна необхідність захищатись, „зберігати обличчя” затримують розвиток спонтанності, криативності та не дозволяють дитині отримувати задоволення від життя.

В таких сім’ях дитина стає „маленьким дорослим”, бере на себе відповідальність та контроль за ситуацією. Вона не має можливості розслабитись, навчитись сприймати світ в усіх барвах, навчитись грати. В більшості випадків, родини в яких є алкоголік, позбавлені необхідних соціальних контактів. Для участі в розвагах та інших заходах може не вистачати матеріального забезпечення. Діти соромляться приводити додому товаришів та друзів через присутність п’яної людини, також це може бути заборонено. В родині алкоголіка не прийнято приймати гостей, що не мають алкозалежності, через страх осуду.В атмосфері сім’ї, де панує страх, напруга, тиск та сварки, потреба дитини в любові, захисті та фізичному догляді залишається незадовільною. У відсутність прикладу нормальних стосунків дитина виростає деформованою особистістю.

Бажання мати турботу та повагу із сторони алкозалежних батьків пригнічує дитину, не дає змогу відчути всю гамму почуттів. Як правило, обіцянки в родинах алкоголіків не виконуються. І не має значення родина заможна чи бідна. Дитина відчуває обман з боку батьків, розчаровується в їх ставленні до себе. Згідно з сімейною традицією, все тримати у секреті, діти не мають змоги розповісти своїм батькам про свої труднощі та тяжкі почуття. Вони відчувають образу, біль, провину, але відчуття радості їм не відоме.

Подорослішавши вони, не мають довготривалих емоційно-залежних стосунків, передчуття розчарування не дозволяє довіряти іншим в спілкуванні та стосунках. Незважаючи на інфантилізм, незрілість у відношеннях із ровесниками, діти алкоголіків вимушені рано ставати дорослими. Ці діти відчувають відповідальність не тільки за своє життя, але і за життя батьків. Батьки що п’ють потребують для себе фізичної та емоційної підтримки. Дитина вимушена вислуховувати та підбадьорювати своїх батьків, робити їх життя більш зручним та комфортним. Такі діти беруть на себе батьківську функцію, прикриваючи дезорганізацію сімейного життя. Але надалі вони на підсвідомому рівні починають розуміти, що у них не було чогось важливого, головного.

В дорослому житті така людина бореться за право володіти тим, чого була позбавлена у дитинстві – уваги, любові, дитячої радості. Але це – боротьба. Дитина алкоголіка не приймає щастя задарма, з легкістю та привілеєм. Насолода життям не для неї.

Дитина батьків алкоголіків постійно живе в напруженні, стресі, хаосі та непередбачуваності, страждає її самоцінність. Дитина завжди бореться за психічне виживання.

http://upsihologa.com.ua

http://vk.com/tvereza.ukraina

Останні новини