194 округ: Політичне згвалтування, Жуковська, Бондаренко та двоє в камуфляжі

Добігає завершення виборча кампанія. «Кропива» коротко проаналізує ситуацію на кожному з семи мажоритарних округів Черкащини. Сьогодні почнемо із суто міського округу - № 194 Придніпровський район міста Черкаси. 

Подивимося з чим підійшли кандидати до фінішу виборчої кампанії, чого очікувати за результатами голосування, хто реально стоїть за кандидатами та хто і як працював.

Всього на окрузі було зареєстровано 12 кандидатів у народні депутати, проте головна боротьба розгорнеться між трьома. Але про фаворитів гонки, її статистів та технічних кандидатів трохи згодом. Округ 194 не оминув слави скандального і під час цієї виборчої кампанії. Тому спочатку про головний поки що скандал цього округу.

Політичне зґвалтування Миколи Булатецького.

Вічний революціонер, учасник всіх виборчих кампаній за останні 25 років в Черкасах Микола Булатецький міг стати 13 зареєстрованим кандидатом на 194 окрузі. Однак цього не сталося, команда «нової влади» зробила те, чого не дозволяли собі робити представники режиму Тулуба-Януковича – Булатецькому просто відмовили у реєстрації. 

Таким чином вічний революціонер потрапив під ноу-хау у виборчих технологіях – не реєстрацію. Аксакалу Черкаського політикуму фактично влаштували політичне зґвалтування. Як заявляв сам Микола Іванович рішення про його не реєстрацію було прийняте у найвищих кабінетах адміністрації Президента, а «нову владу» назвав бандитською та такою що зв’язалася з мафією режиму Януковича. І варто сказати, що він цілком правий.

Нагадаємо, у 2012 році Микола Булатецький переміг Валентину Жуковську з різницею у 12,5 тис. голосів. Однак ЦВК визнала, що результати виборів на 194 округу встановити неможливо.

Вже на перевиборах у 2013 році Булатецький програв округ Михайлу Поплавському, який переміг завдяки тотальному підкупу виборців. Михал Михалич встановив в Черкасах світовий рекорд з підкупу виборців – за два тижні зміг скупити 60 тис. голосів.

Після цього була вже участь Миколи Булатецького у місцевих виборах в Черкасах у травні 2014 року. Там він відіграв роль технічного кандидата для Сергія Одарича, який в результаті і став мером.

В Миколи Булатецького був сталий ядерний електорат на рівні 15 %, при правильному веденні кампаніх міг би сподіватися на перемогу. Проте головною причиною його зачистки з виборів стало балотування кандидата від блоку Петра Порошенка Олега Петренка. Саме на його електоральне поле дуже рясно заходив Микола Булатецький, тому і було прийнято рішення про його зачищення. Про Олега Петренка розповімо трохи згодом. Зараз же завершимо про Булатецького. Так от, після такого політичного зґвалтування Булатецький мав би за честь знищити замовника свого зняття – команду Олега Петренка. Однак від грізних заяв в бік команди Порошенка, Микола Булатецький плавно перейшов до критики його головного опонента – Анатолія Бондаренка. А завершилося все тим, що Булатецький публічно підтримав кандидата на догоду якому його ж і не допустили до виборів. Дійсно справді ганебне завершення політичної кар’єри для Миколи Булатецького, але це вже його вибір.

Трійка лідерів які поборяться за перемогу.

Тепер перейдемо до тих кого ж все таки зареєстрували, а зокрема до трійки лідерів виборчих перегонів – це Анатолій Бондаренко висуванець ВО «Батьківщина» голова обласної організації цієї політичної сили, Валентина Жуковська яка йде як само висуванка є почесним Президентом ПАТ «Азот» та Олег Петренко як його представляють боєць батальйону «Азов» кандидат від Блоку Петра Порошенка.

Саме ці три кандидата і визначать між собою переможця. Нині за різними закритими соціологічними дослідженнями три лідера перегонів мають орієнтовно однакові показники підтримки.

Лідером перегонів з несуттєвим відривом у рамках статистичної похибки є голова обласної організації ВО «Батьківщина» Анатолій Бондаренко, про нього першого і розповімо.

Анатолій Бондаренко брав участь в останніх виборах міського голови Черкас, програв Сергію Одаричу, проте здобув вагомий результат прийшовши до фінішу другим. Завдяки активній інформаційній кампанії під час мерських виборів став доволі впізнаваним та здобув підтримку значної частини містян. Зараз Бондаренко є лідером пергонів, і з відривом у 1,5-2% випереджає двох основних конкурентів. Такий відрив є порівняно несуттєвим, зважаючи на той факт що адміністративного ресурсу кандидат не матиме. І навпаки якщо влада задіє адміністративний ресурс для інших кандидатів такий незначний розрив нівелюється за рахунок голосування в тюрмах та лікарнях, тому часу почивати на лаврах немає, потрібний останній ривок.

Інформаційну кампанію на цих виборах Бондаренко провів значно слабкішу в порівнянні з виборами мера, але цього було достатньо щоб нагадати про себе. Серед претендентів на перемогу в інформаційному плані він однозначно переграв Жуковську, проте поступився Олегу Петренку.

Не досить витратна кампанія Бондаренка пояснюється ще й відсутністю потужного фінансування. Проте він як голова обласної партійної організації спрямував більшість коштів саме на свій округ, саме на ньому «Батьківщина» і має найбільший шанс на перемогу.

Важливим питанням для штабу Анатолія Бондаренка залишається питання захисту результатів виборів. Оскільки при досить невеликому розриві, кожен голос бути мати значення, від того як спрацюють спостерігачі, члени ДВК, ОВК і залежить рівень захисту результатів виборів.

Кандидат Бондаренко фактично залучився підтримкою ВО «Свободи», окремих політиків місцевого масштабу таких як Олександр Радуцький, Микола Мирза та цілого ряду депутатів Черкаської міської ради, що позитивним чином вплине на кінцевий результат.

В той же час кандидату не вдалося домовитися про публічну підтримку з боку інших кандидатів, наприклад від «Народного фронту» чи «Радикальної партії Олега Ляшка».
Не зумів штаб кандидата і сповна використати виборчі технології задля послаблення основних конкурентів як то висунення технічних кандидатів, використання чорного та сірого піару.
Загалом виборчу кампанію Анатолія Бондаренка можна оцінити на оцінку 4 з мінусом за п’ятибальною шкалою, що безперечно дає всі шанси на перемогу.

Валентина Жуковська, почесний президент ПАТ «Азот» також є фавориткою виборчої гонки. Громадськість вже призабула її скандальний програш виборів у 2012 році Миколі Булатецькому та зрив підведення підсумків голосування на 194 окрузі.

Під час цієї виборчої кампанії Жуковська не проводила широкої та дороговартісної інформаційної кампанії. Проте були здійснені певні агітаційні заходи, щоб нагадати про себе виборцю. Це було зробити не складно, оскільки Жуковська з 2012 року постійно перебувала в інформаційному, громадському та політичному житті міста. Особливо важливим для Жуковської став людський ресурс підприємства яким вона керує. Лише за рахунок значної кількості працівників їх родин вона має стале електоральне ядро.

Важливим піар-ходом з її боку стали заяви про вихід на вулиці Черкас тролейбусів які стояли два роки на території підприємства ще з кампанії 2012 року.

Роботу штабу Жуковської можна оцінити на 4 з мінусом за п’ятибальною шкалою. Сподіватися на перемогу є всі підстави. Однак тут важливим залишається питання адміністративного ресурсу – головне питання в тому на кого він спрацює у вирішальний момент – на Жуковську чи на Олега Петренка. Очевидно влада в останній момент вирішить кого протягувати в раду – чи представницю групи впливу Фірташа-Льовочкіна, чи Олега Петренка – зробити депутата з якого взялася команда Одарича-Бродського.

Не виключено, що така боротьба двох пропрезидентських кланів буде на руку Анатолію Бондаренку, але все ж мало віриться у боротьбу на самознищення між групою Одарича-Бродського та Фірташа-Льовочкіна. Скоріше за все в кого буде кращий результат того й дотискатимуть в депутати.

Олег Петренко, кандидат у народні депутати від Блоку Петра Порошенка. Він є класичним прикладом піару на війні, що є досить зрозумілим в умовах військового часу. Кампанію Олегу Петренку фінансує та організовує команда давніх партнерів Одарича-Бродського. Саме проектом «Олег Петренко – боєць батальйону «Азов» вони хочуть довести свою потрібність команді Петра Порошенка.

Кампанія Олега Петренка є яскравою, насиченою за формою, однак порожньою за суттю і змістом, але це пересічного виборця не цікавить. Умілий інформаційний піар зробив із звичайного волонтера міф про непереможного «бійця батальйону Азов», що й потрібно зараз для виборця. Кандидат не перебуваючи в зоні АТО постійно носить камуфляжну форму на цьому побудована і рекламна кампанія, наскільки це морально – вирішить виборець, але те що це ефективно то це точно. До цього ж накладається порівняно високий рейтинг Блоку Петра Порошенка – це й дає високі шанси на його перемогу. Однак її вийде здобути лише із залученням адміністративного ресурсу.

Виборчу кампанію штабу Олега Петренка можна оцінити на відмінно.

Кандидати другого ешелону.

Також на окрузі з певним рівнем активності беруть участь у виборах так звані кандидати другого ешелону. Це кандидати без шансу на перемогу, але завдання яких передусім підтримати рейтинг партії від якої йдуть – Андрій Габров «Народний Фронт», Леус Роман «Радикальна партія Олега Ляшка», Сергій Назаренко «Сильна Україна».

Найактивніше кампанію з кандидатів другого ешелону веде висуванець «Народного Фронту» Андрій Габров. Він також експлуатує тему війни, багато реклами із використанням камуфляжної форми. Очевидно, що здобуде певний результат, але він буде доволі скромним. Мінусом є те, що Андрій Габров не черкащанин, проживає в Києві.

Висуванець радикальної партії Олега Ляшка, Роман Леус хоча і черкащанин, але може розраховувати на результат як інерцію від підтримки партії. Особливо гучної і широкої кампанії не веде, очевидно розуміючи неможливість поборотися за перемогу.

Сергій Назаренко, викладач ЧДТУ також отримає певний результат як інерцію підтримки партії «Сильна Україна». Особливо активної інформаційної кампанії не веде.

Кандидати – без надії сподіваюся.

Володимир Гудзенко «Опозиційний блок», Віктор Драгунов «Комуністична партія України», Геннадій Мельниченко «Зелена Планета» - це кандидати які йдуть на вибори щоб підтримати бренд від якого балотуються, можливо виконати технічні завдання для інших більш впливових кандидатів.

Володимир Гудзенко, депутат Черкаської міської ради, екс-регіонал, шансів не те що на перемогу навіть на кілька відсотків підтримки дуже мало. Бренд «Опозиційного блоку» також явно не додає кандидату.

Віктор Драгунов – комуніст, проживає в м. Київ, завдання якого зайняти вакантне місце кандидата від КПУ та зібрати рештки мізерної підтримки колись потужної політичної сили.

Геннадій Мельниченко – голова кредитної спілки «Альянс», участь у виборах за олімпійським принципом.

Суто технічні кандидати.

Авраменко Олена – самовисунення, черкащанка 1987 року народження безробітна,

Осіпенко Тетяна – підприємець, самовисунення, проживає в м. Миронівка Київської області.

Шокал Олександр – підприємець, проживає в Черкасах.

Фактор списків Поплавського

Зважаючи на незначний розрив між лідерами виборчих перегонів, а також те, що організаторів підкупу виборців за Михайла Поплавського у грудні 2013 року досі не встановлено та не покарано важливим залишається фактор впливу на кінцевий результат виборів на окрузі списків Поплавського.

Сьогодні фінансові можливості використати списки Поплавського є у двох кандидатів – Валентини Жуковської та Олега Петренка. Чи спокусяться штаби кандидатів на такий крок важко сказати. Проте очевидно в певній мірі списки Поплавського будуть задіяні.

Висновок. 

Боротьба на 194 окрузі розгорнеться між трьома найбільш рейтинговими кандидатами – Анатолієм Бондаренком, Валентиною Жуковською та Олегом Петренком. Якщо дивитися з точки зору суто волевиявлення виборців то на даний момент найбільше шансів на перемогу має саме Анатолій Бондаренко.

Якщо ж взяти до уваги засоби можливого адміністративного впливу – то більш потужно виглядають кандидатури Валентини Жуковської та Олега Петренка.

В тому разі якщо не будуть суттєво задіяні механізми підкупу виборців і розрив між лідерами перегонів не буде суттєвим, то варто очікувати судових тяганин та боротьбу за кожну дільницю і кожен голос.