Користувацький вхід

За філіжанкою кави з Галиною Гаврилюк.

До уваги читачів інтерв"ю з Галиною ГАВРИЛЮК, випускницею Черкаського державного педагогічного інституту імені 300-річчя возз’єднання України з Росією(Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького), директором Департаменту освіти і науки обласної державної адміністрації, відмінником освіти України, нагородженою нагрудним знаком Олександра Захаренка.

                       «За формою наша освіта вже європейська. Але це наша проблема»

- Галино Миколаївно, життя людське розпочинається першим криком, першим кроком. Ще природним, неусвідомленим.
- Справжнє входження в життя бере відмітку із дошкільного навчального закладу.
- То що, хто не ходив до дитсадка, то той за бортом?
- Та ні. Зовсім не це мала на увазі. Але...
- Жити в суспільстві і бути вільним від суспільства просто неможливо.
- Так, віддаємо дитину до дошкільного закладу зовсім не для того, щоб навчити писати та читати. В першу чергу майбутній громадянин має відчути себе (теж ще не дуже усвідомлено) часткою соціуму. Тобто як себе повести серед ровесників, як тримати ложку та виделку, як за столом сидіти. Ці деталі наче зайві, а основне покликання все ж таки – як не дати сформуватися егоїсту. І до деякого часу суспільству вдавалося виконати цю місію.
- Маєте на увазі?
- Те, що сталося. Свого часу кожен колгосп у селі будував і оснащував дошкільний навчальний заклад, а у місті кожне підприємство прагнуло мати свій тодішній дитячий садок, та й виділяло кошти на міські комунальні заклади.
- Але, на жаль, життя наше – смугасте: після радості – неприємності.
- За наслідками відомої реформи на селі колгоспи зникли. А з ними і дошкільні навчальні заклади. Новітні господарі хто просто продав приміщення, хто передав, хто занехаяв. І ось така картина. У 1991 році на території Черкаської області функціонувало 902 ДНЗ, у 2000 році – 760, а вже наступного року – тільки 706.
- От вам і  відповідь тим, хто дуже ображається на «папєрєдніков». Але це ж вони, дорогенькі, довели до абсурду. А тепер звинувачують нинішню владу в антинародності – сякі-такі, закривають дошкілля.
- Факти таки вперті. Рішенням обласної ради від 14 грудня 2011 року затверджено обласну програму розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, основним завданням якої є збереження та удосконалення мережі дошкільних навчальних закладів, охоплення дошкільним впливом максимальної кількості дітей. Станом на 1 січня 2013 року в області функціонує 691 дошкільний навчальний заклад, у тому числі в містах – 180, сільській місцевості – 511; з них 247 навчально-виховних комплексів «дошкільний навчальний заклад-загальноосвітній заклад» (у містах – 8, у селах – 239). Протягом 2010-2012 років значно зросла чисельність дітей, які відвідують заклади дошкільної освіти області. Так, кількість вихованців у ДНЗ у 2013 році становить 43 291 особу (у 2001-му – 40 468, 2010-му – 39 450). Усіма формами дошкільної освіти охоплено 97 відсотків дітей (у 2011 році – 93%) віком від 3 до 7 років (місто – 97,6%, село – 96,2%) та 100 відсотків – 5-річного віку (інші форми – групи при ЗОШ, соціально-педагогічний патронат – 1170 дітей). Найнижчі показники охоплення дошкільною освітою у Канівському (80%), Корсунь-Шевченківському (91%), Лисянському, Черкаському (по 94%), Тальнівському (95%) районах. Найвищі – у Драбівському, Золотоніському, Катеринопільському, Уманському, Христинівському районах та Умані (по 100%). Покращення показників відбулося насамперед за рахунок відкриття ДНЗ та додаткових груп при діючих навчальних закладах. Протягом 2011 року відновлено діяльність 7 ДНЗ у селах Лузанівка Кам’янського, Холоднянське Смілянського, Черповоди Уманського, Осітна та Веселівка Христинівського, Селище Корсунь-Шевченківського, Будище Звенигородського районів. У 2012 році відкрито 5 ДНЗ, із них відновлено роботу у селах Рубаний Міст Лисянського, Озірна Звенигородського районів та відкрито ДНЗ на базі загальноосвітньої школи у Катеринівці Кам’янського, Балаклеї Смілянського районів, дошкільний підрозділ при навчально-виховному комплексі у селі Келеберда Канівського району. Відкрито 20 дошкільних груп при діючих ДНЗ.
- Які ж ми в Україні?
- На сьогодні Черкащина одна з перших в Україні за цим показником.
- Отже, легко і просто розвіяно міф, що влада знищує інститут дошкільної освіти. Тепер візьмемося за інший – провладна партія під корінь рубає загальну середню освіту, повсюдно і повсякчас закриваючи школи.
- Це теж міф. Ідеться про функціонування малокомплектних шкіл. Ось які зміни відбулися у мережі загальноосвітніх навчальних закладів. У 2002 році кількість учнів у них становила 187 188, у 2012-му – 111 501. Кількість загальноосвітніх навчальних закладів у 2002 році – 709, у 2012-му – 669. Прості арифметичні підрахунки дають неприємну цифру: за 10 років їх зменшилось на 40.
- Можна й погаласувати.
- Але давайте поглянемо на тенденції. 2002-2003 років не ліквідовано жодної школи, 2004-го – аж 12. Наступні роки – 3, 0, 2, 0, 1, 4. Не відчуваєте штучності? Щоб підтримати «авторитет» влади, школи не ліквідовували свідомо. Ми хороші, а після нас... От після них і довелося ліквідовувати аж 17. І в цьому владі не треба дорікати. Згідно із Законом про загальну середню освіту школу в селі можна ліквідувати тільки за згодою громади. Наперекір волі громади ніхто нічого не може зробити. Завдяки цьому і досягнуто європейською рівня освіти за формою. Але це і є нашою великою проблемою. Яскравий приклад – Радчиський НВК Катеринопільського району. У цьому селі проживає 387 осіб. Дітей до 18 років тут – 35, а учнів – тільки троє. Освітні послуги їм надають шість працівників, з них троє – педагогічних. От і виходить, що на кожного учня по вчителю. Типова європейська приватна школа.
- Але цьому, звісно, радіти нічого.
- Навіть у фінансовому плані. Видатки на утримання учня Радчиського НВК складають 197,7 тисячі гривень на рік.
- Дорогувато.
- Враховуючи те, що нормативні витрати становлять 8,1 тисячі гривень.
- Щось не второпаю. Та це ж не витримає і найбагатша країна!
- А Україна терпить. Ось коротенька викладка про планові видатки на одного учня в 2013 році. Скажімо, у Канівському районі – 15 153 гривні, Уманському – 14 233 (це найвищі показники). В середньому по області ці видатки становлять 9 530 гривень.
- Це треба бути якимось Ходжею Насреддіном, щоб виплутатися зі складної фінансової ситуації.
- Вихід простий, але згубний для системи. Рахуємо разом. На школу, в якій три учні, передбачено видатків 24 300 гривень, а для підтримки необхідно 500 тисяч.
- Та де ж їх узяти?
- На школу, в якій сто учнів, виділяється 810 тисяч гривень. А для нормального функціонування потрібно 500 тисяч. От із цієї школи перекидають на ту 300 тисяч.
- Це ж як апарат штучного дихання?
- Так. Одних підтримуємо з усієї сили, не залишаючи іншим жодної гривні для розвитку.
- Отут Європою вже й не пахне...
- Відкритість, доступність влади іноді шкодять їй. Адже влада повідомляє про свої кроки, мотивує їх, а громада бачить у них тільки намагання ускладнити життя.
- І відразу знаходяться поборники справедливості, які трублять в усі інстанції про намагання влади знищити школи, позбавити освіти громадян.
- Повторюю: вирішує все громада. І про підвезення учнів до сусідніх шкіл теж вона вирішує. Влада ж сприяє у виділенні шкільних автобусів. Наприклад, 2009 року було 77 автобусів, 2010-му – 82, 2011-му – 121, а 2012-му 164. 43 автобуси держава виділила Черкащині минулого року. Найбільше в Україні..
- Ті, хто  тепер кричать про антинародність нинішньої влади імен не підбирають. Винуватець один – голова обласної державної адміністрації Сергій Тулуб.
- З іменем Сергія Борисовича і справді пов’язано багато позитивних змін в освіті. Зверну увагу на останні. Інтернетом охоплено 99 відсотків шкіл і стовідсотково – шкільні бібліотеки. Ось тут Сергій Борисович проявив «тверду руку». Кожний голова районної адміністрації зрозумів: Інтернет має бути в кожній школі, комп’ютер – у кожній шкільній бібліотеці. Не зуміли – віддайте свій. Так дехто й робив. За цим показником сьогодні ми перші в Україні.
- Зміни в освіті роблять не одним рішенням, і звісно ж, не одноосібно.
- Так, розпорядженням обласної державної адміністрації від 19 березня 2013 року утворено координаційну раду з питань складення регіонального плану формування освітніх округів та модернізації мережі навчальних закладів та установ освіти. До неї, крім чиновників за посадою, увійшли голова обласної батьківської ради Лариса Ганчева, голова Президії обласної Спілки жінок Черкащини Інна Губенко, сільський голова Балаклеї Смілянського району Олена Ковальська, селищний голова Ірдиня Черкаського району Олександр Максимов, голова Корсунь-Шевченківської районної ради Володимир Рябошапка.
- Що ж, команда авторитетна. Поговорили грунтовно. Пора й завершувати. Адже хоча сьогодні й неділя, ви поспішаєте на захід?
- Так, сьогодні Черкащина приймає 250 учасників Всеукраїнської учнівської олімпіади з англійської та іспанської мов.
- Варто вважати за честь?
- Так. Рівень освіти на Черкащині достатньо високий. І рівень організації всеукраїнських заходів належний. Тому подібні олімпіади ми приймаємо не вперше.
- Аж кортить запитати: які стосунки із Міністром освіти і науки Дмитром Табачником?
- Робочі. Бувала на прийомах у нього, беру участь у нарадах, засіданнях колегії. Захоплює енциклопедичність його знань, дивує обізнаність Міністра в освітянських справах. Він знає усіх відповідних начальників управлінь (і районної ланки в тому числі), знайомий з багатьма керівниками навчальних закладів, особисто переймається створенням Гуманітарного інституту у м.Каневі. А стан галузі в окремих районах, як от Монастирищенському, Дмитро Володимирович знає не гірше, чим ми – черкащани.
- Хто б там про що не говорив, а з боку керівництва галузі, обласної та районної влади загрози знищення освіти немає?
- Департамент освіти і науки облдержадміністрації (у такому статусі ми працюємо з 19 березня) – єдиний орган, який несе відповідальність перед громадою Черкащини за стан, становище і якість освіти в області. І нашого потенціалу вистачить, щоб бути на висоті.
 

Останні новини

Loading...