Користувацький вхід

В 1941 році довше за Черкаси обороняли лише Київ та Одесу.

18 днів тривала оборона Черкас від наступаючих німецьких військ. Війна почалася для Черкас 22 червня 1941 року, коли поодинокі німецькі бомбардувальники скинули бомби в районі залізничного вокзалу та мостів через Дніпро.

Наприкінці липня в Уманський котел потрапили частини 6-ї та 12-ї радянських армій. Відступаючі тилові підрозділи не могли становити серйозної перепони наступаючим частинам. Становище на Черкаському напрямі рятувало лише те, що ландшафт місцевості був не зручний для дій танкових підрозділів, а тому основні сили були направлені південніше - для здобуття плацдарму в районі Кременчуга. Один з таких боїв передових німецьких підрозділів з заслонами радянських військ мав місце на Тальнівщині, де солдати-прикордонники за допомогою службових собак фактично знищили піхотний полк. Відступаючі не могли вчинити опору, а тому вже 4 серпня було захоплено Смілу. До Черкас лишилося менше 30 кілометрів. В Смілі німці захопили кілька стаціонарних госпіталів та ешелонів з пораненими червоноарміяцями. Саме вони, позбавлені належного догляду, і склали основну частину тих кількох тисяч військовополонених, які поховані в братських могилах міста.

Саме з 4 серпня почалася оборона Черкас. На цей час в місті почалася панічна евакуація військових на лівий берег, протистояти німецьким військам могли лише кілька підрозділів ополченців, міліції та прикордонників. З заходу місто опоясував 12-ти кілометровий протитанковий рів, викопаний мешканцями міста. 5 серпня до міста прорвалися з оточення частини 116 стрілецької та 212 мотострілецької дивізій. Частини без артилерії, танків та боєприпасів готувалися до оборони. Допомагала і місцевість — Мошногірський кряж з Ірдинським болотом під ним та болотистий Тясмин з горбистим плато над ним.

6 серпня німецькі війська прорвалися через греблі Ірдинського болота, наказ на знищення яких сапери так і не отримали, та через Білозір"я, вийшли в степ перед Черкасами. До 13 серпня німецькі війська накопичували сили, а зранку цього дня піхотна дивізія, посилена батальйоном мотоциклістів, румунськими та італійськими частинами, танковими підрозділами та частинами СС перейшли в наступ. Радянське інфорбюро повідомило про те, що радянські війська залишили місто.

Насправді весь день тривали важкі бої. Радянські війська прикривали льотчики: бомбардувальна ескадрилія під прикриттям винищувачів наносила поодинокі удари по наземним підрозділам. Цього ж дня здійснив повітряний таран старший лейтенант Битюцький, який збивши одного літака, іншого ворога таранив. За цей подвиг він отримав звання Героя Радянського Союзу  посмертно.

Але в ставці терміново сформували 38-му армію, яку очолив генерал- лейтенант Рябишев. За два дні він встиг організувати оборону, в місті відновили роботу електростанція та водогін, зведено три лінії оборони. Почалося стягнення резервів. На плацдарм переправили 97-та та 196-ту стрілецькі дивізії. Сформовано мотострілецький полк в якості резерву командарма, який очолив рідний брат генерал-лейтенанта - майор. Від Канева по Дніпру спустились кораблі Пінської військової флотилії, які проривалися з Білорусії.

16 серпня бійці 45-го мото-інженерного батальйону почали мінувати танконебезпечні напрями.  Проте вже наступного ранку бійці 116 дивізії були змушені переходити в багнетні атаки, який загинула більшість бійців дивізії, але німецькі війська не витримали удару, і не лише спинилися,  а й змушені були відступати. Радянські війська спробували розгорнути наступ на Смілу, проте не вистачило сил.

18 серпня німецькі війська спробували прорвати оборону на правому фланзі, в зоні бойових дій 196-ї дивізії. Бої набули жорсткого характеру, перекинулись із Свидівка на Дахнівку, а потім і Соснівку та околиці міста. Щоб зміцнити оборону міста, радянські війська залишили Дубіївку та Руську Поляну. Бої перемістились безпосередньо до Черкас, на лінію протитанкового рову. Німецька артилерія почала напряму обстрілювати міські об'єкти. В самому місті німцям перешкоджали воїни 4-ї повітряно-десантної бригади, 56-о залізничного полку НКВД. Німецьким танкам все ж таки вдалось прорватись на міські околиці і направитись до дерев'яного мосту. За наказом командарма радянські зенітні гармати було перенацілено на пряму наводку.

Враховуючи ускладнену обстановку на інших ділянках фронту Верховне головнокомандування віддало наказ про відступ радянських військ з Черкаського плацдарму за Дніпро. Організовано і цілком таємно, за умовним знаком «Блискавка», всі військові з'єднання і підрозділи 38-ї армії на світанку 22 серпня залишили Черкаси, знищивши за собою всі 3 мости (залізничний, дерев'яний та наплавний) через Дніпро. Черкаси стали третім містом України, після Києва та Одеси, яке в 1941 році так довго не могли захопити німецькі війська.

Проте ще одну трагічну історію оборона Черкас вписала на сторінки війни. Кавалерійська частина, що відступала, залишилася на Козацькому острові посеред течії Дніпра навпроти міста. А вже наступного ранку німецькі мінометники з високого правого берегу розстріляли кількасотень радянських кавалеристів, що не мали місця, де сховатися від осколків.

Ярослав Нищик.

Loading...