Користувацький вхід

"Правильну" сагу про хату Черкаського губернатора написали журналісти (Фото, Відео)

Нещодавно журналісту нашого видання вдалося довідатися де мешкає не так давно призначений губернатор Черкащини Юрій Ткаченко. Ми провели невелику екскурсію у лісах Золотоніського району між селами Кидана Гора і Коробівка де і виявили тихе гніздечко губернатора у заплавах Дніпра. Вдалося зробити і невеликий фоторепортаж, ми про це вже писали.

Взагалі наше видання турбується про відкритість губернатора, він не раз про неї заявляв, тому ми пильно дослідили і його бізнес-імперію, але зараз трохи про інші справи. 

Як виявляється губернатор дуже турбується і про власний імідж, тому через певний час після появи нашого резонансного матеріалу, про його домівку, яка доречі не потрапила до декларації, зявився відверто іміджевий матеріал про ту ж хату губернатора в популярних місцевих ЗМІ

В цьому матеріалі «правильні» журналісти іронізують з приводу того, що колеги мусили вилазити на паркан і фотографувати володіння губернатора, а вони мовляв без проблем приїхали і навіть поспілкувалися з губернатором. В цілому ж іміджевий матеріал показує губернатора таким собі представником середнього класу, сім’янина який живе собі в селі та навіть знаходить час на дрібні сімейні радості. Не дивує нас, що «правильні» журналісти змогли на фотографувати значно менше цікавинок в середині двору губернатора ніж нам вдалося з паркану, такі правила іміджевого матеріалу, - показати, що губернатор близький до людей. Звичайно, що в об’єктив чесних журналістів не потрапили, ані паркан довжиною у 250 м., ані загальні плани двору губернатора, а тенісний корт, басейн, спеціально створена бухта для причалу яхт – і поготів. Але нічого не поробиш такі нині стандарти журналістики, мусимо миритися. І все ж поновимо в памяті читачів реальний стан речей. 

Спочатку звичайно ми публікуємо «правильний» матеріал, в кінці ми також додамо  відео та фотоматеріал який вдалося нам відзняти, а також додамо ще цікавинку яку ми знайшли в державному кадастрі України. 

То ж приємного прочитання саги про хату губернатора, до реальності повернемося в кінці матеріалу.

Губернатор Черкащини Юрій Ткаченко живе в селі Коробівка на Золотоніщині. Ми враховували, що після того, як його будинок фотографували наші колеги-журналісти, (не запитавши дозволу, а просто залізши на паркан), губернатор може поставитися до нових візитерів з пересторогою. Були готові до відмови в зустрічі, бо тим домівка й відрізняється від музею чи державної установи. Але враховуючи відкритість, яку постійно демонструє губернатор, сподівалися, що мети поїздки таки досягнемо.

У дорогу вирушали без попередження, тільки з’ясувавши спочатку в обладміністрації, чи він, бува, не на роботі. Сподівалися, що в суботу, в переддень виборів таки застанемо Юрія Олеговича вдома – адже знали, що наступного дня він буде в адміністрації зранку й до ночі.

Дорога до Коробівки, заснованої колись козаком Коробом з Домантівської сотні, виявилася справді «розкішною» – такою, як була і сотні років тому. І хоча замість асфальту під колесами нашого авто шурхотіла земля лісової «ґрунтовки», проте природа за вікном – сосновий ліс і спів птахів – компенсувала враження від шляху «не губернаторського рівня». Зразу згадалося, як до будинку Ткаченкового «папєрєдніка» Тулуба в Черкасах асфальт прокладався мало не в три шари…

На під’їзді до села водій першої ж зустрічної автівки показав, куди нам їхати: «Там Олєгович живе, у другій хаті на Набережній!» – і махнув рукою у напрямку Дніпра.

Паркан виявився чималим, тож залишалося подивуватися, як колеги не полінилися на нього лізти. Тільки вже стоячи біля воріт, набрали номер мобільного телефона губернатора. Слухавку взяв не зразу, почувши, що телефонує журналіст, хвилину помовчав, а потім мовив: «Чекайте, відчиню…» 

Відкрив хвіртку буквально за хвилину – вдягнений по-домашньому, у футболці, джинсах і кросівках. З посмішкою сказав: «Я так розумію, ви теж на полюванні за сенсацією? Проходьте – і переконаєтеся, що нічого надзвичайного у дворі і в будинку немає. Бачу, треба таки раз показати, щоб не штурмували більше…» Налаштований Юрій Олегович доброзичливо, хоча видно, що чимось заклопотаний і досить часто відповідає на телефонні дзвінки.

На перший погляд будинок дійсно звичайний – одноповерховий, без архітектурних «викрутасів». Два невеликі будиночки поруч з основним належать братам губернатора, на подвір’ї також є гараж і чималий собачий вольєр. Велику білу собаку звуть Цахір – породи угорський кувас. У давні часи ця порода виведена пастухами для захисту помешкань від лісових розбійників і диких тварин. У часи правління легендарного угорського короля Матяша цих собак використовували вже переважно для полювання, а нині вони знову охоронці й домашні улюбленці. Про все це дізнаємося від жвавого хлопчака – старшого сина губернатора. За лічені хвилини, поки губернатор попереджає про наш візит дружину, їхній син Міша встигає показати нам ще й двох котів, десяток перепілок у сарайчику і навіть шпаківні на деревах біля хати, які робив разом із батьком і меншим братиком. Встигає розповісти, що зараз там оселилися горобці, з якими воюють шпаки…


У цей час Юрій Олегович запрошує побачити сад. Тут більше ста дерев – господар висаджував їх сам. Багато кизилу – це нагадує йому дитинство на рідній Одещині. До речі, губернатор – земляк переможця президентських виборів Петра Порошенка, в біографії обох місцем народження значиться Болград… Зусібіч в саду линуть запахи різноманітних квітів. Це – вже робота губернаторової дружини Марини Ткаченко, яка кожен куточок двору перетворила на оранжерею. Власне, саме з-за неї родина оселилася в Коробівці, бо вона – родом з сусідніх Вільхів. 

– Там ми жили спочатку з батьками Марини. Я вже керував відділенням банку, але перш ніж їхати вранці на роботу до Черкас, встигав попоратися біля худоби, – з посмішкою згадує Юрій Олегович. І показує гранатове дерево… з каменю, встановлене у центрі подвір’я. Це – родинний оберіг, подарований другом, Андраніком Казаряном. Майстерно вирізьблене з гірського туфу дерево привезли до Коробівки за дві тисячі кілометрів – з вірменського містечка Іджеван на кордоні з Грузією та Іраном.

Тим часом господиня дому кличе нас пити чай. З тортом – його спекла мама губернатора, у якої він якраз перед нашим візитом побував у гостях. Принагідно виявляється, що молодший син Ткаченків у свої шість років – вже неперевершений знавець кулінарної справи і може не задумуючись розповісти, що треба, щоб зробити торт чи запіканку. Натомість старший демонструє медалі, здобуті у спортивних боях на татамі.


Взагалі, враження від спілкування з родиною губернатора таке, наче і його дружина й діти бачать тебе не вперше, а всоте – щире й невимушене… Кімнати в домі – з мінімумом меблів, завдяки чому є відчуття простору, хоча кімнати особливо великими не назвеш. Із «найбільш видатного» – камін у домі і невеликий басейн у дворі. 

На стінах дому – насичені теплими кольорами картини черкаських художників Сергія і Людмили Мілокумових, з якими давно товаришує родина Ткаченків. У домі, окрім губернатора, його дружини і двох синів, живуть ще й батько та племінник дружини.

Чудовий краєвид з вікон дитячої кімнати – на Дніпро. Приємно, мабуть, зранку вибігти одразу до води. Причому, обидва хлопці, загартовуючись, навіть взимку вибігають на вулицю босими і пірнають у сніг…

Дивне відчуття у домі: хоча ніхто не забороняє фотографувати, не хочеться зайвий раз клацати. Тут справжній родинний затишок, тривожити який немає бажання.

Коли вже йдемо, Міша показує ще одну таємницю дому – котенят, які майже як мультиплікаційний Чебурашка, живуть у коробці з-під апельсинів. Запитує, чи нам не треба, а коли чує заперечну відповідь, безжурно заявляє: «Все рівно прилаштуємо їх добре, бо я їх люблю…»

За ворота виходимо разом із губернатором і сідаємо кожен у своє авто – він теж одразу вирушає до Черкас. Вдома губернатор буває рідко… Кінець.

Кожен хто прочитав цей матеріал мав би зрозуміти, що не такий далекий від народу наш улюблений губернатор Юрій Ткаченко. Оскільки під час нашого візиту, а ми були без запрошення, то і фоторепортаж прямо скажемо видався так собі. Але вибачайте, чим багаті тим і раді. Навіть цей відверто слабенький фоторепортаж дасть змогу зрозуміти смаки та вподобання нашого замечательного губернатора. 

Також нам вдалося зясувати із сайту кадастрової карти України, що ділянка на якій розміщено будинок губернатора знаходиться в приватній власності, офіційний розмір її складає трохи більше 1.2 га. (насправді огороджена територія більша як мінімум удвічі, але законодавство не дає можливості її приватизувати, вихід до води та ліс – ред.) Цільове призначення землі 1.17 – це рекреаційне призначення. 

Фото з космосу

Як говорить наш журналіст який здійснив несанкціонований візит до фазенди губернатора, там є все що потрібне щоб відчувати себе успішною людиною.

- Поява іміджевого матеріалу у ЗМІ про будинок губернатора і його відкритість це спроба показати суспільству, що я такий же як Ви. Однак маєток насправді дійсно хороший і зроблений зі смаком. Чомусь правильні журналісти не схотіли показати суспільству і басейн і тенісний корт, а головне спеціально створену бухту для причалу яхт і кораблів. Для мене така позиція цілком зрозуміла, а цей іміджевий матеріал нагадав ситуацію з Януковичем, коли він запрошував правильних журналістів і показував як скромно по-президентськи живе та скакає по пеньочках у Межигірї. А така іронія, щодо паркану по якому я лазив, то нехай буде. З Тетяни Чорновол нехай теж поіронізують яка показувала як дійсно виглядає Межигіря, - прокоментував появу іміджевого матеріалу Олександр Безпрозванний

І наостанок відео та фоторепортаж з візиту нашого кореспондента на віллу губернатора. 

Loading...