Користувацький вхід

Непомітно пройшлов ювілей собору який дав назву Соборній площі Черкас

Зруйнований після Другої Світової війни Свято-Миколаївський собор цього року відзначив би 150-річний ювілей свого освячення, повідомляє офіційний сайт Черкаської єпархії.

Стояв собор, який дав назву центральній площі Черкас, на місці нинішньої вулиці Лазарєва, захоплюючи частину Будинку рад і будинку, де зараз кафе «Чашка».

150 років тому – 19 грудня 1864 року – у свій храмовий день митрополитом Київським Арсенієм (Москвином) при великій кількості духовенства і прочан був звершений чин великого освячення новозбудованого храму.

Але історія соборної церкви Черкас починається набагато раніше. У середині XVI століття Миколаївська церква стояла всередині Черкаського замку. 1693 року була закладена, а 1717 року з благословення митрополита Варлаама (Ясинського) освячена місцевим протоієреєм Кирилом Клиницьким дерев'яна Миколаївська церква на місці нинішнього Будинку природи.

Пізніше було вирішено побудувати кам'яну велику трикупольну церкву вже в центрі міста. 1861 року стверджується генплан і розпочинається будівництво кам'яного собору (із дзвіницею у псевдоготичному стилі) дбанням заможних містян, а найбільше мецената Колодочки та коштом, який заповів на будівництво храму на той час уже спочилий штабс-лікар Андрій Росгопоровський.

Уже за три роки у центрі міста стояв красень-собор, а в 1879 році біля храму було утворено Соборну (або Соборно-Миколаївську) площу, яка обіймала простір від сьогоднішнього спорткомплексу «Спартак» до Будинку зв’язку. Майже на всій території площі були збудовані торгові ряди та торгові намети. 

З приходом радянської влади православна церква зазнала гоніння. Спочатку собор був закритий, потім переданий обновленцям, після обновленців знову був закритий і розграбований. Так і достояв до початку Великої Вітчизняної війни. Після окупації міста німцями на прохання громади ненадовго були відновлені богослужіння.

Достеменно тепер невідомо, чия бомба при звільненні Черкас потрапила у собор – радянська чи німецька, але від собору залишились лише обгорілі стіни та почорнілий шпиль дзвіниці. Після війни громада собору звернулася до органів влади із проханням повернути святиню до життя, відбудувати її, але відповідь була негативна: мовляв, народне господарство треба підіймати, відбудовувати місто. У такому стані і вже без стін зустрів сплюндрований собор початок 50-их років двадцятого сторіччя. На початку 50-их рештки стін і фундамент були розібрані, адже в 1954 році відбулося утворення Черкаської області, і в центрі міста, на місці Соборної площі і частково собору було збудовано будівлю облдержадміністрації для нової області.

Такий вигляд мали рештки будови собору у післявоєнний період. 

«Із спогадів одної старожилок Черкас мені довелося почути, що на розборку фундаменту і стін пішло більше п'яти років, а найбільше проблем було із розбором фундаменту, тому що будувалось міцно, на віка. Після цього можна тільки здогадуватися, якої міцності була будівля собору і якої сили був вибух...» – пише на сайті Черкаської єпархії протодиякон Іоанн Поліщук.

Разом із собором було знищене і найбільше кладовище міста, яке представляло собою унікальний некрополь відомих людей та інтелігенції Черкас. Зокрема, там були поховані і згаданий вище меценат Колодочка, настоятелі та священики Миколаївського собору, а також прості прихожани. На місці цього кладовища було відкрито Першотравневий парк.
 

Останні новини

Loading...