Користувацький вхід

Ми часто йдемо до церкви і надіємось на Божу допомогу через молитву, але зараз нашої допомоги потребує церква!

Дзвонять дзвони... 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З давніх часів церковним храмам приділяли величезну увагу, відводили місця, з яких було б видно яскраві куполи і чути дзвони божественних служб. 

Люди приходять в храм замолити свої гріхи, заспокоїти душу і навіть відновити сили через молитву.

Щоб побудувати церкву потрібно не тільки багато часу, сил і фінансових ресурсів, а ще й божественне натхнення.

Раніше в селах, містах та інших кутках нашої Землі храми будували люди самотужки.

Цеглина за цеглиною зводили стіни, а настоятелі молилися про допомогу людям, щоб посилав Господь здоров’я, благодать та радість буття.

В 90-х роках, коли настав занепад духовних ідеалів, лиш православні храми в Україні стали світлом в пошуку істини.

Настоятель Віктор Ул’янченко став засновником першого Св. Миколаївського храму, ще перебуваючи, на той час, в автокефальній церкві. Згодом, громада перейшла в Київський патріархат. Він почав з малого.

Йому було відведено невеличке приміщення від заводу «Ротор», між двома житловими будинками на вул. Руставі 25 міста Черкаси. 

 

Досліджуючи історію нині існуючого Св. Миколаївського храму ми дізналися, що архітектурний шедевр церкви ( за адресою вул. Сумгаїтська, 21) був створений Черкаським інститутом «Агропроект» і ухвалений архітектурною радою в м. Київ. Автор проекту Кузнєцов Валерій Борисович. 

Ним було розроблено комплекс – паркова зона з церковними спорудами.      

Але так як храм не є державною установою, то як і раніше допомога прийшла від простих людей.

Зведені хрести на куполах від кожної родини ( хрест з правої сторони – сім’я Шкредових, хрест з лівої сторони – сім’я Янкових ), покриття центрального купола профінансував О.В. Черевко, з лісоматеріалами допоміг С.О. Одарич, вікна та двері зробив В.П. Мовчан.

 

 

 

Життя храму залежить від живої присутності духовного наставника.

Отець Віктор дуже засумував після втрати коханої дружини, і душа храму спорожніла. І почався важкий період у будівництві.

«Взимку ми йшли поблизу храму і побачили, що центральний купол ось-ось завалиться. І ми почали дзвонити…. »- пригадує В.П. Попович прихожанка, яка живе поблизу храму і вже на протязі 4-х років допомогає.

Затяжна криза припинилася з призначенням в грудні місяці 2008 року отця Миколая (Машко) настоятелем храму. Він є також і головою парафіяльної ради.

За цей час було зроблено чимало – відновили куполи, поставлено вікна, приведено в порядок територію храму – квітнуть квіти, ростуть рідкісні, сортові дерева.

На даний момент ведуться внутрішні роботи і потребує завершення проведення опалення, настіл підлоги, штукатурні роботи тощо.

Планується будівля Воскресної школи, просфорні, автономної топочної, магазин церковної утварі, які розташуються на території прекрасного парку.

Сам храм є єдиним і унікальним не тільки в географічному розташуванні, але і як мистецький витвір. Стиль архітектури та написання ікон періоду 18-19 сторіччя мають стати в майбутньому прикрасою нашого рідного міста. Та що найбільш привернуло нашу увагу – це цілюще джерело води.

Цей куточок землі несе в собі заряд цілющого слова для душі і зцілення для тіла!

Часи не змінилася. Дзвонять дзвони… Вітер слухає спів церковного хору.

Хотілося б, щоб цей спів долунав також і до людських сердець.

Храм побудується тоді, коли кожен вкладе свою частину душі, фізичну та матеріальну допомогу.

Справжній прояв Любові – це Любов в дії. Дійте на радість собі, людям, на радість Богу і бути вдячними за дане нам життя!

Банківські реквізити для надання допомоги:

УПЦ КП 
Черкаська Єпархія
Черкаське Благочиння
Свято-Миколаївська парафія

18029 вул. Сумгаїтська, 21, м. Черкаси Черкаської області
р/р 2600321444001 МФО 319092 ЕДРПОУ 24358373
ЧЦВ ПАТ «Банк «Київська Русь» м. Київ

 

Автор статті: Надія Панчук

Фоторепортаж: Оксана Литвиненко

Останні новини

Loading...