Користувацький вхід

Хочеш змін - бери на себе відповідальність, - Анатолій Нужний про політику, родину та хобі

У черкаському політикумі що не тиждень, то оновлення на посадах. Нещодавно у Черкасах обрали нового секретаря міської ради та нових заступників міського голови. Зміни відбулися і в політичних партіях.

Так, нещодавно обласний осередок партії «Наш край» очолив черкащанин Анатолій Нужний. У минулому він працював на Чорнобаївщині – виконував обов’язки голови райради, також був радником голови Черкаської ОДА Юрія Ткаченка. Та попри це, про нового очільника «Нашого краю» відомо не так і багато.

– Донедавна ви були не надто публічною особою, тож якщо сформулювати кількома реченнями: хто такий Анатолій Нужний?

– Про себе можу сказати так: Анатолій Нужний, 35 років. У минулому – бізнесмен, тепер – більше політик. До політичної та громадської діяльності долучився декілька років тому. Був депутатом Чорнобаївської райради, заступником голови райради, а згодом – виконував обов’язки голови райради. Також мене обрали членом Усеукраїнської асоціації голів обласних та районних рад. Це щодо професійного. А в особистому: одружений, разом з коханою виховуємо двох дітей.

– У Чорнобаї Ви спершу були заступником, а потім виконували обов`язки голови райради. Як вам працювалось?

– Я переконаний: хочеш змінити країну, то почни із себе. Бери на себе відповідальність, а не просто іди в політику. Я це і зробив – і депутати обрали мене заступником голови районної ради. Я людина із бізнесу і в політиці до цього ніколи не був. І коли побачив спроби договорняків усередині системи — це мене страшенно обурило. 

– Чим ви займались на посаді в.о. голови Чорнобаївської райради?

– Зазвичай люди не дуже розуміють, чим займаються чиновники. Мені хотілося, щоб вони побачили реальний результат. Тому я узявся за проблеми, які ніхто не вирішував десятками років. Ініціював капітальний ремонт Чорнобаївської дитячої школи мистецтв, у якій навчалися не лише діти з Чорнобаю, а й із сусідніх населених пунктів – загалом близько трьохсот дітлахів. До речі, основний напрямок навчання у школі – це підготовка бандуристів. Чорнобаївські діти часто їздили з виступами за кордон, перемагали, але навчалися гри у жахливому приміщенні. Будівля, де розміщувалась школа, збудована ще наприкінці 1890-тих років. У давнину то була церковно-приходська школа. Але попри історичну значимість, ремонт там не проводився. Неозброєним оком було видно, що приміщення, яке стояло в центрі селища, потребувало капітального ремонту – і це стосувалося як внутрішніх, так і зовнішніх робіт. Мою пропозицію щодо ремонту підтримали депутати райради, долучилися підприємці. І зараз це повністю оновлене приміщення.

Серед новинок, які я втілив: ремонт дороги на село Нове життя, яку майже півстоліття ніхто не ремонтував. Тож можете собі тільки уявити, які там були ями – навіть перевізники відмовлялися пускати автобуси.

Окрім того, ми відновили операційне відділення Центральної районної лікарні, встановили там новітнє обладнання. Навіть після того як я пішов з посади, наступного року там відремонтували реанімаційне відділення, облаштували багатофункціональні ліжка. 

– Коментуючи відключення котелень у Смілі, Ви писали про позитивний досвід Чорнобаю. Розкажіть про нього.

– Ми реалізували проект по модернізації Чорнобаївської котельні, яка опалює бюджетні установи та багатоквартирні будинки. Зараз вона може працювати як на газу, так і на пелетах. Тож можна бути впевненим, що у Чорнобаї точно не виникне така ситуація, як у Смілі, коли у морози в будинках були холодні батареї. 

– Після роботи в Чорнобаї також ви були радником голови Черкаської ОДА Юрія Ткаченка. По яких напрямках працювали з очільником області?

– Працював по напрямку децентралізації, оскільки досконало знаюся на проблемах місцевого самоврядування. Допомагав селам обєднуватись у ОТГ. З досвіду скажу – дуже добре, що створюються об’єднанні територіальні громади, але прикро, що ніхто не говорить про брак фахівців, які повинні працювати в ОТГ. 

– Ви залишили держслужбу й очолили обласну організацію політичної партії «Наш край». Що плануєте робити?

– «Наш край» – це опозиційна партія. Але, якщо ми щось і критикуємо, то це не голослівно, а з конкретними пропозиціями, як ту чи іншу проблему можна вирішити. Скажімо, як тільки я очолив обласний партійний осередок, то відразу підготував звернення до депутатів облради щодо необхідності фінансування ФАПів. Я добре знаю, що відбувається у селах із медициною, і розумію, що місцеві бюджети не потягнуть ті зміни, які повинні відбуватися відповідно до медичної реформи. Тому ми депутатам і пропонуємо розробити програму по співфінансуванню сільської медицини із обласного бюджету.

Також я вже говорив про децентралізацію та брак фахівців для ОТГ, тож «Наш край» ставить собі за завдання проводити навчальну та консультативну роботу по питаннях ОТГ. Це буде тісна співпраця з тими, хто дійсно захоче бути сучасним головою ОТГ. Щоб реалізувати ці та багато інших планів, ми зараз формуємо власну команду професіоналів.

– А чим ще займаєтесь окрім політичної діяльності? Можливо, маєте хобі?

– Виховую двох козаків – одному вісім років, іншому – 10 місяців. Щодня намагаюся по кілька годин приділяти їм. Зрозуміло, що політика займає левову частку життя, але дуже важливо, знаходити час на рідних. Для мене важливо відчувати підтримку моєї сім`ї. І я їм за це вдячний.

Щодо хобі, то полюбляю рибалку та мисливство. Тяга до рибалки передалась мені від батька. У дитинстві він часто брав мене з собою на риболовлю. Спогадів про це багато, але найяскравіший один, коли з нами пішов і менший брат. Як зараз пам’ятаю, що то була вже осінь. Сидимо, рибалимо, аж тут щось як упаде у воду – виявилось то мій брат не втримався на березі і опинився у річці. Щоб його витягти, нам із батьком теж довелося «покупатися» в холодній воді. Зараз цей випадок викликає посмішку, а тоді ми не на жарт перелякалися, хоча там і не надто глибоко було. А от любов до полювання мені прищепили друзі. Це в нас суто чоловіче хобі.

– Один із читачів нашого сайту написав, що ви начебто взяли у 2013 році у нього гроші в борг під іпотечну заставу і досі не розрахувалися. Чи це так?

– Ситуація така: особисто я ні в кого нічого не позичав. Гроші взяв мій компаньйон для розвитку бізнесу під заставу нашого спільного автосалону. Спочатку кредит справно сплачувався. Але згодом ситуація змінилася. Річ у тім, що ми працювали з імпортером автомобілів, який був у Криму. Навесні 2014 року Росія ввела війська і анексувала у нас півострів. Стало неможливим працювати з нашим імпортером і нам довелося закрити бізнес. Ми бачимо вихід з ситуації такий: продати майно і щоб кожен забрав свої гроші. Але людина, яка давала гроші в борг, вирішила на нас нажитися і тепер хоче забрати все наше майно, вартість якого значно перевищує вартість боргу. Зараз справа у суді. Нещодавно на замовлення суду була проведена незалежна оцінка вартості майна, яка підтвердила, що вартість майна значно більша, ніж суму боргу.

- Рік тому ЗМІ повідомляли, що невідомі порізали шини вашої автівки “Тойота Ленд Крузер Прадо”, але цієї машини немає у вашій декларації.

– Це автомобіль моїх батьків, тому і не було підстав його вносити до декларації. Відповідно до законодавства, до декларації вносяться ті автомобілі, які використовуються за дорученням, або якщо ви використовуєте автомобіль, власником якого є юридична особа. 

– Чи вистачає часу на перегляди фільмів, що останнє дивилися?

– Намагаюся знаходити час. Останнє, що подивився – серіал “Молодий папа” італійського режисера Паоло Соррентіно. Понтифіка там зіграв Джуд Лоу. Я передивився увесь сезон фактично на одному диханні — десять серій за дві ночі. Попри назву, як на мене, це серіал не лише про віру, а про владу та політику. Адже влада — один із найкращих ключів до розгадки особистості.

– І на останок – яке ваше життєве кредо?

– У житті завжди повторюю таку просту, але важливу фразу: «Для того щоб прийти до цілі – до неї насамперед потрібно йти». Тож ці слова і можна вважати моїм життєвим кредо.

  

Останні новини

Loading...