Користувацький вхід

Дослідник та родичі письменника не можуть поділити спадщину "Холодного Яру"

Члени родини письменника та старшини Армії УНР Юрія Горліс-Горського звинувачують президента історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля в порушенні авторських прав.

Головна претензія в тому, що Роман Коваль видав твір Горліс-Горського з правками та привласнив сімейні фото та документи. Про претензії заявляє донька письменника Леся у листі виданню Прочерк (Лариса Городянин-Лісовська Янг). Нині вона проживає у Львові, переїхала туди з Америки.

«Що я роблю в цій прекрасній, але неспокійній країні? – пише донька Горліс-Горського, пані Леся. – Моя мама розпочала переписку з чоловіком, який прагнув відновити пам’ять про події в Холодному Яру і хотів отримати дозвіл, щоб видати цю книжку. Моя мама втішено погодилася... Ця людина почала редагувати і видавати книжку «Холодний Яр». Він попросив мою маму надіслати всі фотографії та документи, які належали Юрію, отже, він зміг опублікувати їх у книзі. Моя мама на той час була вже старенька. Її другий чоловік помер, я працювала в Кореї і мама почувалася самотньою. Вона послала йому все, що могла, і не залишила для себе жодних копій цих документів. Вона довірилась йому і була впевнена, що він віддасть їх в архіви, бо вважала, що я не зацікавлена справами свого батька… Коли я відвідала маму 2006 року, вона якраз отримала опубліковану книжку і була дуже нею розчарована. «Це не є книга Юрія, це лише щось подібне!... Вона цікава лише для незнаючих і недосвідчених людей, які не почують справжніх Юрієвих слів», – казала мати. Я ніколи їй не казала, що наші цінні сімейні фото і документи були привласнені цим чоловіком, який казав, що це все належить йому - він навіть не схотів дати мені копій, коли я його про це попросила».

Мова йде про краєзнавця і редактора-упорядника книги «Холодний Яр» Романа Коваля. Пані Леся пише, що на прохання матері зустрічалася з ним, але він відкинув критику. Тоді Лариса Городянин-Лісовська Янг вирішила самостійно зберегти праці батька незміненими.

«Після довгих пошуків і старань я маю опублікований оригінал «Холодного Яру» з 1934 і 1937 років (два томи книжки) без жодних змін — нічого доданого і нічого забраного, без довгої передмови, виносок, додатків( документів і фотографій). Книжка є такою ж, якою батько видав її у 1937 році. В подальших виданнях були маленькі і незначні зміни. Я пішла у львівський архів і знайшла оригінал. Також я знайшла публікації «Отаман Хмара», «Аве диктатор», «Спогади» і батькові тюремні поезії. Я публікую їх у тому вигляді, в якому вони з’явилися вперше, навіть включаючи рекламу на звороті книжок, яка фінансово допомогла автору надрукувати їх».

Нині Лариса Городянин-Лісовська Янг опублікувала праці батька за власний кошт і стверджує, що її цінні сімейні фото і документи були привласнені Романом Ковалем, хоч її мама і мріяла, що матеріали будуть передані в музеї України.

У свою чергу, дослідник героїв Холодного Яру Роман Коваль називає подібні листи провокацією. Мовляв, Лариса Городянин-Лісовська Янг - донька Горліс-Горського - просто потрапила під вплив певних людей, які хочуть спаплюжити усю багаторічну роботу пана Романа.

На фото Роман Коваль. 

– Усі звинувачення – безпідставні і я більше з ними справи мати не хочу. І «Холодний Яр» більше не видаватиму. Справа в тому, що пані Леся ніколи не цікавилася Україною. Як вона мені сама розповідала, її намагалися виховувати в родині патріоткою, та вона проти цього протестувала. Головне ж в іншому – у мене збереглися всі листи її матері (Галини Гришко). У тих листах вона не лише підтверджувала мені, що передає матеріали, а й дякує за те, що я зробив. Пані Леся абсолютно не цікавилася Україною, тому починаючи з 1996 року вдова Горліса-Горського Галина Гришко висилала мені матеріали, не ставивши при цьому жодних умов! Леся ж нині зацікавилася фотографіями й історичними матеріалами з практичних міркувань. Мовляв, щоб на імені батька прожити старість.

Що ж до втручання в авторський текст, то можу сказати, що єдине, що я зробив, так це замість зірочок написав назви розділів. І те, я не придумував, а брав цитати з його тексту. 

Отже, єдиною претензіє з боку Галини Гришко було те, що я додав розділи в книгу. Однак, вважаю, що це лише додало книзі. Як і фотографії, і документи, і примітки, і виправлення фактичних помилок у назвах сіл. Тобто я провів величезну роботу. І це видання вийшло найкращим за всі, які тільки були. І замість того, щоб мені подякувати, вклонитися в ноги, що я відновив їм’я її батька, відновив хвилю інтересу до нього і його друзів, до справи його життя… 

При тому він зауважив, що оскільки пані Леся є донькою Горліса-Горською, то він не може просто так взяти і пересваритися з нею.
 

Останні новини

Loading...