Користувацький вхід

9 січня: цей день для Черкащини

Народився:

1924 року Задніпровський Михайло Олександрович в місті Кам"янка. Український актор, Народний артист УРСР. 1950 року закінчив Київський театральний інститут. Відтоді в Київському українському драматичному театрі імені Івана Франка. Був членом КПРС (від 1976 року). Грав ролі:

Гнат («Назар Стодоля» Тарса Шевченка).
Іван («Житейське море» Івана Карпенка-Карого).
Михайло Гурман («Украдене щастя» Івана Франка).
Наріжний («Тил» Миколи Зарудного).
Свічкогас («Ярослав Мудрий» Івана Кочерги).
Максим Максимович («Пам'ять серця» Олександра Корнійчука).
Марко Безсмертний («Правда і кривда» Михайла Стельмаха).
Свобода («Патетична соната» Миколи Куліша).
Дон Сезар дн Базан (однойменна п'єса А. Деннері та Ф. Дюмануара).
Ністор («Каса маре» Іона Друце).

Нагороджений: Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (1971) за виставу «Пам'ять серця» (разом із лраматургом, режисером-постановником і ще чотирма акторами).

Помер:

1984 року Яровий Петро Павлович, уродженець села Валява, Городищенського району. Герой Радянського Союзу. Закінчив Городищенський сільськогосподарський технікум. Працював агрономом у колгоспі в селі Вітрівка Бишівського району Київської області.

У Червоній Армії з лютого 1944 року, з цього ж часу на фронті. Воював у складі 1-го і 2-го Українських фронтів. Був тричі поранений. 5 березня 1944 року 929-й стрілецький полк 254-ї стрілецької дивізії 52-ї армії 2-го Українського фронту перейшов у наступ з рубежу населеного пункту Рижанівка і прорвав сильно укріплену оборону противника на глибину до 20 кілометрів. Переслідуючи відступаючого противника, полк до 8 березня опанував селами Іваньки, Полковниче, Краснопілка, залізничною станцією Поташ та іншими населеними пунктами.

На одному з проміжних рубежів противнику вдалося підтягнути резерви і, зайнявши оборону, завдати удару по бойових порядках батальйону. Червоноармієць Яровий, використовуючи природні укриття, пробрався на близьку відстань до гітлерівців і відкрив прицільний вогонь з кулемета. Фашисти відступили, залишивши на полі бою десятки вбитих.У важких наступальних боях дивізія вийшла до державного кордону з Румунією в районі населеного пункту Скуляни. Обходячи гітлерівців з флангу, полк вирвався вперед і опинився відірваним від основних сил дивізії. Необхідно було закріпитися на досягнутому рубежі й утримати його до підходу інших частин. Противник вів ураганний вогонь по ще не встиглим окопатися підрозділам полку. Склалося виключно важке положення.

Яровий непомітно пробрався в тил противника і замаскувався. Коли фашисти розгорнулися в бойовий порядок, він відкрив вогонь з кулемета. Одночасно рота атакувала противника у фронт. Атака ворога захлинулася. Стрілець червоноармієць Яровий в бою 29 березня 1944 року за село Кирпіци (на північ від міста Ясси, Румунія) знищив кілька солдатів противника, з них п'ять — у рукопашній сутичці, двох взяв у полон.

На наступний день при форсуванні річки Жижія, одним з перших подолав річку і вступив в бій з ворогами. Гранатами і вогнем ручного кулемета Яровий знищив понад двох десятків солдатів і офіцерів противника. 31 березня в бою за село Стінка першим піднявся в атаку, захоплюючи за собою бійців, і захопив у полон чотирьох гітлерівців.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944 року за мужність, відвагу і героїзм, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, червоноармійцеві Яровому Петру Павловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3753).

У 1945 році демобілізований. Закінчив школу працівників сільської промисловості. Працював директором винрадгоспу «Дунайський» в Кілійському районі Одеської області. Жив в Одесі.
 

Останні новини

Loading...