Користувацький вхід

361 рік тому Козацька держава Хмельницького вступила в війну проти Трансільванії, Валахії та Семиграддя.

Про період гетьманування Богдана Хмельницького читач зі шкільного курсу історії пам"ятає, що в жорстокому протистоянні з Річчю Посполитою, українські землі здобули волю. Проте мало відомо про те, що армія Хмельницького, яка дуже швидко здобула славу найсильнішої в Старому Світі, не лише захищала українські земіл. Підрозділи регулярної армії Хмельницького воювали на території Білорусі, а також сучасних Молдови та Румунії. Зокрема 361 рік тому був укладений династичний шлюб старшого сина Тимоша Хмельницького з дочкою молдовського володаря Василя Лупула.

Цей шлюб не тільки оформив військово-політичний союз, а й поставив майбутню династію Хмельницький в один рівень із Радзивіллами, Конецпольськими, Жолкевськими, Вишневецькими, Збаразькими, та іншими значними родами Речі Посполитої. Таким чином  вороги стали родичами.

Союз України з Молдовою викликав занепокоєння у трансільванського князя Юрія II Ракоці і волоського господаря Матея Бесараба, які, об'єднавшись із загонами претендента на молдовський престол канцлера (логофета) Стефана Георгіцу, розпочали війну проти Лупула. У квітні 1653 об'єднані сили противників Василя Лупула захопили Ясси і посадили на молдовський престол Георгіцу. На допомогу Лупулу прийшла українська армія на чолі з Хмельницьким, яка 1-2 травня 1653 розгромила загони Стефана Георгіцу під Яссами. Намагаючись зміцнити успіх, Хмельницький розпочав наступ на Волощину, проте 17 травня зазнав поразки у битві під Финтою і змушений відступити. Намагаючись допомогти своєму тестеві, загони якого було оточено об'єднаними волосько-польськими силами у Сучавській фортеці (тепер Румунія), Тиміш на чолі 9-тисячним козацьким загоном 10 серпня прорвався до міста.

17 чи 18 серпня козаки увійшли до Сучави. Тиміш проводив свій марш кількома колоннами, пустошачи країну з метою спровокувати Штефана відійти від Сучави, а також не даючи можливість точно локалізувати напрямок походу своїх головних сил. В результаті Штефан зняв облогу і Тиміш зміг увійти до Сучави, практично не зустрівши опору (блокуючий загін у 500 вояків, залишений Штефаном, було легко розбито).

21 серпня військо Георгія Штефана підійшло до Сучави і спробувало з наскоку взяти козацький табір під стінами фортеці. Ця спроба повністю провалилася, оскільки за кілька днів, що пройшли від приходу до Сучави, козаки зуміли звести сильні укріплення; почалася облога фортеці. Татари (2 тисячі), що прийшли із Тимошем, поставили умову, щоб вийти з табору, поки в них ще є коні.

Після початку облоги Тиміш послав листа до Богдана Хмельницького, прохаючи про допомогу. 29 серпня Хмельницький одержав тривожного листа від сина, який просив підкріплення. Проте, маючи в Чигирині тільки 10 тисяч вояків (інші полки збиралися під Білою Церквою), перед загрозою наступу поляків не наважився відправити до Сучави великі сили (кілька тисяч козаків не могли врятувати ситуації). Тому відписав Тимошу, що наразі не може надіслати підкріплення й радив оборонятися. Джерела свідчать, що після цього гетьман тричі розсилав універсали старшикам з наказом збиратися на допомогу обложеним у Сучаві, але вони не хотіли його виконувати. У другій декаді вересня в Рашкові зібралися лише два полки козаків.

До найтяжчих боїв дійшло 10-12 вересня, коли козаки спробували прорвати облогу. До такої дієвості, скоріше за все, спричинилося те, що в фортеці стала даватися взнаки блокада − закінчувалися харчі, порох, ставало сутужно з водою. Крім того, козаки могли вирішити, що прибулий у першій декаді вересня загін Денгоффа є лише авангардом більшого війська.

Тиміш сформував ударну групу, що налічувала до 5 тисяч вояків, і спрямував головний удар на позиції семигородців. Вдалося козакам вдертися на вали і навіть захопити кілька гармат, але у ході контратаки козаків було відкинуто. Це спричинилося до певного замішання серед козаків, тому командування облогою вирішило використати цей момент для генерального штурму.

Армія, що виступила проти козацького війська складалася з молдаван, волохів (Румунія), семигородців (Угорщина), поляків. Нападники зазнали дуже великих втрат: 1 500 молдован, волохів і семигородців, 800 поляків. Очевидці писали про те, що польські трупи повністю заповнили вал перед козацькими шанцями. У польських драгунів залишився живим лише один капітан, а всі інші офіцери загинули. Почалися сварки між поляками та їхніми союзниками.

12 вересня 1653 під час захисту фортеці спочатку Тимоша було під час гарматного обстрілу поранено у стегно коло пахвини. Почалася гангрена, від якої 15 вересня 1653 року він і помер. Після смерті Тимофія сучавський гарнізон під керівництвом колишнього полковника І. Федоренка продовжував оборону фортеці й змусив противника 19 жовтня укласти почесні умови перемир'я, за яким козаки в повному озброєнні вийшли із Сучави і забрали з собою тіло Тимофія. 22 жовтня скорботний кортеж прибув до Чигирина. 27 грудня 1653 (за іншими даними - 30 грудня) Тимофія поховали у церкві в Суботові.

Як зазначають деякі дослідники, союзники трансільванського князя злякалися приходу всієї козацької армії для помсти за вбитого гетьманського сина, а тому поспішили підписати мирний договір на невигідних умовах. Хоча це не врятувало панування династії Лупулів в Молдові та Хмельницьких в Україні, адже саме загиблий син гетьмана мав стати наступником Богдана.

Ярослав Нищик

Останні новини

Loading...