Користувацький вхід

198 округ: Кредитні історії кандидатки Супрун

Народний депутат України 3, 4 скликань, лідер Народно-демократичної партії Людмила Супрун, пішла на черговий виборчий забіг, цього разу в якості мажоритарника по 198 округу з центром у Смілі. 

Першою її заявою, і одним з ключових меседжів компанії, стала тема вирішення боргового ярма за газопостачання, яке повісили на громаду Сміли наприкінці минулого року. Політикиня заявила, що механізм допомоги смілянам знайдено і його вдасться швидко реалізувати. При цьому вона не розкрила самого механізму, мовляв оберете депутатом — тоді буде вам щастя. А головним гаслом в кампанії під кольорами та за підтримки місцевої ВО “Батьківщина” стало - “Роблю те, що іншим не під силу”.

Нагадаємо, що лише тіло основних боргових зобов'язань за газопостачання, які перейшли від приватної кампанії на міську громаду складає порядка 86 млн. грн.

Натомість ми проаналізували кредитну історію самої Людмили Супрун і виявилося, що вона сама фігурувала в проблемних боргових зобовязаннях на загальну суму в 128 млн. Грн.

Кредит і хата на тата

16 червня 2011 року між Павлом Сапко та ПАТ “Міжнародний Інвестиційний Банк” укладено кредитний договір на отримання споживчого кредиту в сумі 24 млн. грн. Кредит було взято терміном на один рік, в якості заставного майна було закладено житловий будинок площею 1300 кв. м. та дві земельні ділянки під ним загальною площею 0,18 га по вул. Панфіловців 30 в Царському селі на Печерську.

Павло Сапко — це батько Людмили Супрун, а доволі солідний кредит він отримав вже у віці 76 років. Ціни на земельні ділянки в “Царському селі” просто космічні і до прикладу, в 2014 році сягали до 260 тис. дол. за сотку.

Кредитні зобов'язання мали були виконані позичальником до 6 червня 2012 року. Однак кредит не обслуговувався і вже в кінці листопада 2012 року були відкриті виконавчі написи на заставне майно, а згодом і виконавчі провадження.

В січні 2013 року за рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків за позовом ПАТ “Міжнародний Інвестиційний Банк” присуджено стягнути з боржника 26,9 млн. грн. з яких 24 млн. грн. сума кредиту та 2,9 млн. грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами.

В липні 2013 року боржник звернувся з позовом до Печерського суду про скасування виконавчих написів нотаріуса про стягнення заставного майна. Суд виніс ухвалу якою зупинив стягнення по виконавчих провадженнях до вирішення справи по суті. Засідання по справі постійно переносилися через перебування на лікуванні боржника. Врешті-решт через неявку позивача чи його представника, в лютому 2014 року суд ухвалив рішення залишити позов без розгляду та скасувати зупинення стягнення по виконавчих провадженнях. Таке рішення позивачем не оскаржувалося, а вже в березні 2014 року право власності на нерухоме майно було зареєстроване за ПАТ “Міжнародний Інвестиційний Банк” (банк пов'язують з Петром Порошенком)

Цей чудовий будинок в 1300 кв. м. площі розташований на ділянці у 0,18 га в самому серці Печерська - Царському селі перейшов у власність банку. 

Паралельно боржник звернувся з позовом до Дніпровського суду столиці про скасування рішення третейського суду яким за ним визнавався борг в розмірі 26,9 млн. грн. І в грудні 2013 року рішення було скасоване. Банк безуспішно намагався його оскаржити в апеляції і лише в касаційній інстанції домігся повторного розгляду з першої інстанції. Але Дніпровський суд знову виступив на боці боржника і ухвалив скасувати рішення третейського суду, рішення було знову підтверджено в апеляції, а касаційна інстація відмовила банку у відкритті касаційного провадження в грудні 2015 року.

Разом з тим, нерухоме майно було продано наприкінці грудня 2015 року і його у власність набуло ТОВ “Поділля-пром” бенефеціаром якого значиться кіпрська компанія.

Кредит на тримача бізнесу

В лютому 2008 року ЗАТ “Донгорбанк” надав кредит на споживчі цілі в сумі 35 млн. грн. Володимиру Мельничуку. Кінцева дата повернення була визначена кінцем січня 2010 року. Поручителями, на правах солідарних боржників, виступили Людмила Супрун та Олена Затолокіна.

Володимир Мельничук разом з Галиною Іващенко є офіційними тримачами групи компаній “Інтерагро” та ряду інших компаній яких ЗМІ пов'язують з родиною Супрунів.

Олена Затолокіна — це дружина генерал-майора та першого заступника голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту Сергія Затолокіна.

Як гарантію повернення кредиту було закладено 10 земельних ділянок загальною площею трохи більше 1 га, які на праві власності належали Олені Затолокіній (це фактично колишні землі парку Феофанія які були набуті за тіньовою схемою розкритою журналістами).

З травня 2009 року позичальник припинив обслуговувати кредит. В грудні 2010 року Голосіївський суд столиці задовольнив позов банку. Та постановив солідарно стягнути з Володимира Мельничука та Людмили Супрун суму в 46,74 млн. грн. з якої 35 млн. грн. заборгованість за кредитом, 10,45 млн. грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 1,29 млн. грн. пеня за прострочення сплати відсотків. В рахунок стягнення коштів стягнути на предмет іпотеки земельні ділянки площею 1 га, що належать Олені Затолокіній.

Традиційно, солідарні боржники не поспішали виконувати рішення суду і в вересні 2011 року було відкрито виконавче провадження, за сім днів боржники мали вирішити питання боргових зобов'язань з банком. За інформацією правонаступника боргових зобовязань ПрАТ “Перший Український Міжнародний Банк” боржник повідомив банк про визнання заборгованості за кілька днів після відкриття провадження. Однак сам банк повідомив ДВС про факт визнання боргу та процес його погашення лише в грудні 2013 року.

Відтак у квітні 2014 року представник ДВС відкрив нове виконавче провадження, яким домагався стягнення з боржника 10% виконавчого збору у розмірі 4,67 млн. грн.

Вже за місяць, в травні 2014 цей же представник ДВС виносить постанову про повернення виконавчого документу стягувачу без його виконання. Таке рішення було прийнято на підставі звернення ПрАТ “Перший Український Міжнародний Банк” в якому зазначалося про досягнення домовленостей з боржником.

На цих підставах, Володимир Мельничук через Окружний адміністративний суд Києва скасував постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 4,67 млн. грн. на користь ДВС. ДВС намагалася оскаржити дану постанову через апеляцію, але безуспішно, а касаційна інстанція відмовилася відкривати провадження по даній справі.

Також виконавчий збір в розмірі 4,67 млн. грн. як з солідарного боржника ДВС намагалася стягнути і з Людмили Супрун. В квітні 2014 року представник ДВС видав постанову про арешт всього її майна в межах суми 4,67 млн. грн. Однак Супрун через Окружний адміністративний суд столиці домоглася її скасування з тих самих підстав, що й Володимир Мельничук.

Позика Людмили Супрун

В грудні 2012 року Людмила Супрун за договором позики отримала в борг від підприємця Ігора Воронова 20,6 млн. грн. під 3% річних. Майже через три роки, в грудні 2015 року, підприємець вимушений був звернутися з позовом до суду, оскільки боржник ухилявся від сплати боргу.

В березні 2016 року Голосіївський суд столиці задовольнив позовні вимоги позивача і присудив стягнути з боржника 49,8 млн. грн., з яких — 20,6 млн. грн. основного боргу, 2,6 млн. грн. відсотки, 26,6 млн. грн. інфляційні втрати.

В травні 2016 року було відкрито виконавче провадження, а в червні виконавець вже звернувся до суду про вилучення закордонного паспорту в Людмили Супрун через ухилення нею від виконання рішення суду. Однак суд відмовив у задоволенні клопотання про тимчасову заборону на виїзд закордон.

 

Loading...